Виконання розпоряджень службовців було для всіх громадян обов'язковим. За непослух, невиконання чи порушення законів у межах своєї компетенції службовці могли на порушників накладати штраф. Це рішення, однак, можна було оскаржити до геліеї. Для накладання суворішого покарання винного можна було притягнути до відповідальності перед геліеєю.
Колегія архонтів. Тривалий час архонти були найвищими службовими особами Афін. У їхніх руках знаходилось управління державними справами, судочинство. Із реформами Клісфена їх значення почало втрачатись, оскільки зростала роль колегії стратегів. Спочатку архонтів у кількості дев'яти осіб обирав за жеребом із середовища знаті ареопаг. З часу реформ Солона громадяни кожного племені, яких було чотири, обирали по 10 кандидатів — усього 40 осіб. З них на Народних зборах шляхом жеребкування обирали дев'ять архонтів. Клісфен встановив відкрите голосування, архонтів обирали тільки з громадян першого розряду. 487 р. До н. Е. Жеребкування було відновлено, але з-поміж більшої кількості кандидатів (500), яких обирали за демами. Тоді ж було дозволено обіймати посади архонтів і громадянам другого розряду, а в 457 р. До н. Е. — третього. Після одного року урядування всі архонти автоматично входили до складу ареопагу.
Архонти обирали голову колегії — архонта-епоніма. Його іменем називали рік, упродовж якого діяла колегія. Він не тільки головував на засіданнях колегії — до його компетенції входив також попередній розгляд сімейних справ, які потім за необхідності спрямовували до суду. Це, зокрема, справи про негідну поведінку дітей стосовно батьків, жорстоке ставлення до сиріт, незлагоди між подружжям, марнотратство, опіку, розподіл майна, спадкування та ін. Архонт-епонім здійснював загальну опіку над сиротами, вдовами, організовував деякі свята, споряджав посольства у священні місця (у Дельфи, о. Делос та ін.).
Другий архонт, басилей, спадкоємець колишніх родоплемінних басилевсів, наглядав за здійсненням релігійних культів і водночас був ніби верховним жерцем. Він також відав містеріями та іншими святами, проведенням різних змагань, пов'язаних з деякими урочистостями. Він же приймав і скарги та головував у суді по справах з релігійного культу (безбожність, богохульство та ін.) І пролиття крові (вбивство, поранення), оскільки це вимагало сакрального очищення і покарання, яке відвернуло б гнів богів. Басилей був також головою ареопагу.
Третій архонт — полемарх. Спочатку це був військовий вождь (до греко-перських воєн). Потім від керівництва військовими справами його усунули. Наприкінці першої половини V ст. До н. Е. Він здійснював жертвоприношення на честь богів війни Артеміди й Еніалія, влаштовував похорони загиблих воїнів і на їх честь — надгробні змагання. Полемарх також відав цивільними справами метеків та іноземців, переважно сімейними і спадковими. Він був для них тим, чим архонт-епонім для громадян. Полемарх порушував справи проти вільновідпущеників, які виявляли невдячність стосовно своїх колишніх господарів, проти метеків, які не обирали собі патрона (простата). Кожен з трьох архонтів міг підібрати собі двох помічників (так званих паредрів). Перед тим як приступити до виконання своїх обов'язків на термін один рік, вони повинні були пройти докимасію в геліеї, а після його закінчення — про- звітувати перед нею про свою діяльність.
Інші шість архонтів становили судову колегію фесмофетів. Вони порушували та приймали до розгляду судові позови про незаконне присвоєння громадянських прав, про одержання їх нечесним шляхом, хабарництво, фальшиві показання свідків та ін. Самі вони судові справи не розглядали, а скликали для цього судові засідання геліеї чи її колегій, головували на них, особливо в таких важливих справах, як звинувачення в державних злочинах, при докимасії службових осіб, розгляді їх звітів тощо.
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 215