А) військових командирів і службовців — 10 стратегів (командирів загонів), двох гіппархів (командирів кінноти), 10 філархів (командирів окремих загонів кінноти), каталогістів, які відали набором кінного війська, софроністів і епімелетів — осіб, котрі відали набором і військовою підготовкою ефебів — юнаків з 18 до 20 років;
Б) урядовців фінансового управління; державних скарбників- елленотаміїв; військових скарбників, скарбника видовищного фонду;
В) інших урядовців: відповідального за водопостачання і стан криниць і джерел; відповідального за будівництво суден; завідувача театральних вистав (містерій) і 10 осіб, які відали влаштуванням свят Діонісія та інших видовищ і урочистостей.
Більшість кандидатур на названі посади попередньо розглядали на Раді 500. Необхідним було їх схвалення (рекомендація) Радою (зокрема, стратегів, гіппархів, скарбників).
Обрані шляхом відкритого голосування урядовці належали до категорії хейротонетой (хейротонія — голосування). Всіх інших урядовців обирали шляхом жеребкування за філами. Вони належали до категорії клеротой (жереб). Це архонти, атлотеки (організатори ігор, розваг) та ін. Крім звичайних, так би мовити, постійних урядовців, іноді обирали ще надзвичайних, тимчасових — для виконання одноразових доручень — послів, наглядачів за будівництвом якоїсь громадської споруди тощо.
Службових осіб обирали строком на один рік. Не можна було обіймати дві посади одночасно або одну і ту ж саму посаду двічі підряд (за винятком військових посад, зокрема стратегів).
Спочатку за виконання своїх функцій, як зазначалось, службові особи ніякої винагороди не одержували (крім тих, хто обіймав другорядні посади — герольди, писарі та ін.). З часів Перикла майже усі вони почали отримувати певну платню — дієти. Лише стратеги і скарбники й надалі залишалися безоплатними, отже, ці посади могли займати люди заможні.
Всі урядовці, обрані на посади за жеребом чи голосуванням, повинні були пройти спеціальну перевірку, так звану докимасію, її метою було виявити професійні якості урядовця, відсутність (чи наявність) компрометуючих фактів, моральне обличчя та ін. Перевіряли його громадянство, вік, відсутність боргових зобов'язань, зокрема перед державою, ставлення до військової служби тощо. До деяких урядовців висувалися спеціальні, професійні вимоги. Так, архонти повинні були довести своє громадянство щонайменше до трьох поколінь (по батькові і по матері), стратеги мусили мати землю в Аттиці та дітей від законного шлюбу, а також військові знання і досвід.
Архонти підлягали докимасії в Раді 500 і геліеї, інші урядовці — лише в геліеї.
До загальних ознак афінських урядовців належали: 1) безоплатність (до реформ Перикла); 2) колегіальність; 3) виборність; 4) підзвітність; 5) короткотерміновість.
Спочатку здебільшого посади були в Афінах колегіальними — колегії архонтів, стратегів та ін. Тільки деякі з них були одноособовими, наприклад скарбник військового фонду. Колегії мали свого голову, всі інші члени колегії посідали приблизно рівне становище. Згодом, починаючи з середини IV ст. До н. Е., тобто в період занепаду Афінської демократії, спостерігається щораз частіше встановлення одноособових посад.
Між різними урядовцями, як правило, не було безпосереднього ієрархічного підпорядкування. Однак воно існувало у сфері військового управління.
Всі службові особи були підзвітні, підлягали повсякчасному контролю. Зокрема, на перших зборах кожної пританії порушувалося питання, чи сумлінно виконують свої функції службові особи. Вони перевірялися, і залежно від результатів перевірки службовця або затверджували на його посаді, або звільняли з посади чи навіть віддавали під суд.
Усі службовці після закінчення строку служби звітували про свою діяльність перед геліеєю, їхні письмові звіти, зокрема фінансові, до розгляду у геліеї перевіряла комісія 10 логістів, виділена Радою 500, та комісія Народних зборів теж у складі 10 логістів і виділених їм для допомоги 10 синегорів. До закінчення перевірки жоден урядовець не міг бути обраний на іншу посаду, не міг вільно розпоряджатись своїм майном або від'їжджати за межі держави. Затвердження звіту геліеєю, тобто схвалення діяльності урядовця, ще не означало кінця справи, бо впродовж трьох днів після рішення геліеї будь-який громадянин міг висунути звинувачення проти урядовця (наприклад, у зловживанні службовим становищем тощо). Справу розглядали у суді.
» следующая страница »
1 ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65 ... 215