Держава обов'язково складається з нерівних. Раби необхідні державі, але перебувають поза державним спілкуванням. Вони не є громадянами держави. Держава — це спільнота лише вільних людей. Водночас і ремісники виключені з числа громадян ідеальної держави, нарис якої дає Аристотель, на тій підставі, що вони не самодостатні. У державі, на думку Аристотеля, мають існувати ремесла, збройні сили, необхідні не тільки для відбиття ворожих зазіхань ззовні, а й для підтримання авторитету влади й боротьби проти тих, хто не підкоряється їй. Необхідні грошові кошти, необхідний релігійний культ, необхідне чітке визначення того, що є корисним і справедливим у стосунках громадян.
Звідси, за Аристотелем, випливає й необхідність існування в державі так званих матеріальних придатків. Держава може існувати тільки за умови наявності достатньої кількості землеробів і ремісників, які задовольнили б матеріальні потреби суспільства, збройних сил, верстви заможних людей, а також жерців і суддів, які охоронятимуть права і власність громадян.
Отже, в державі повинні мати місце армія, релігія і суд; багатії, які користуються благами життя, і бідняки, які забезпечують своєю працею можливість цього розкішного життя.
Така сутність вчення Аристотеля про державу. У концепції аристократичної держави необхідно відзначити ще один момент. Ви- знаючи важливу роль насилля і примусу в забезпеченні нормальної життєдіяльності держави, Аристотель разом з тим підкреслює велике значення виховної роботи серед населення.
Для панування над рабами необхідно виховувати в дусі солідарності все суспільство вільних. Якщо держава повинна забезпечувати щастя громадян, якщо вона повинна виховувати їх для доброчинного й блаженного життя, то, природно, вона має охоплювати життя вільного всебічно: його особисте життя, виховання, діяльність, переконання і вірування. Релігійний культ в античному світі, як відомо, був справою державною, не відокремленою від діяльності органів держави.
Жити, як кому заманеться, — таке розуміння свободи Аристотель вважав притаманним варварам і засуджував "крайню" демократію за те, що за неї, на його думку, переважає подібний спосіб життя.
У дусі античного світогляду Аристотель визнає за державою право діяльно керувати індивідами, піклуватися доброчинністю громадян. Для них вона встановлює моральні норми. Тому керівники держави, які прагнуть забезпечити громадянам блаженство, повинні ставити перед собою найширші виховні цілі. Мета політики — прищепити громадянам хороші якості та виховати їх людьми, які чинять добро: "Справжня державна людина більш за все піклується доброчинністю, бо вона хоче зробити громадян хорошими людьми, які підкоряються закону". Звідси те велике значення, яке Аристотель надає політиці, називаючи її наймогутнішою і архітектонічною наукою.
Громадяни, які ведуть блаженне і самодостатнє життя, не повинні піддаватися неробству та розвагам. Аристотель засуджував людей, які вважають вищим благом відпочинок або втіхи та насолоди. Необхідною умовою досконалого життя є дія, діяльність, передусім діяльність розуму. "Автаркія" (самодостатність) найбільшою мірою притаманна тим, хто веде споглядальне, пізнавальне життя. Мудрець — найсамодостатніший з людей".
Якщо блаженне життя неможливе без доброчинності, а держава повинна забезпечити блаженне життя, то на неї неминуче покладається величезна виховна робота.
Поліс згуртовував і виховував усіх своїх громадян у дусі солідарності і відданості державі. Тому давньогрецьке поняття свободи ніколи не було і не могло бути таким формальним і негативним, яким воно стало в буржуазному суспільстві.
Аристотель надавав грецькому полісу значення абсолютної й вічної форми співжиття. Він визначав дві форми державного устрою — демократію і олігархію. За демократії влада перебуває в руках усіх вільних, у тому числі й найбідніших, за олігархії — належить багатим. Бідні й багаті — природні елементи держави. Залежно від того, який з цих елементів переважає кількісно, встановлюється і відповідна форма державного устрою. Великого значення має також вчення Аристотеля про три елементи державної влади, властиві кожному державному устрою: "перший — законодавчий орган, другий — урядовий, адміністративний і третій — судовий".
» следующая страница »
1 ... 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 ... 215