Наступна за олігархією — демократія. До влади приходять бідняки. Демократія утверджує свою свободу як вседозволеність і свою рівність як "зрівнялівку". Губить демократію надмірність свободи.
Врешті утверджується в суспільстві диктатура тирана. Тиранія — це тотальне, жорстоке панування брутальної сили, яка не визнає мудрості.
Аналізуючи позитивні і негативні аспекти різних форм держави, Платон віддає перевагу царській владі і владі аристократії. І та і та, на думку філософа, найоптимальніше відповідають меті полісної громади — жити в гармонії, забезпечуючи умови для кращого життя.
У діалозі "Політик" Платон, взявши за критерій ідеальну державу, розробив детальну класифікацію типів держав за формами правління, поділивши їх на держави із законами і держави без законів.
Правління однієї особи — це монархія і тиранія. Монархія (царська влада) — законна влада, тоді як тиранія — протизаконна.
Правління кількох осіб — це аристократія і олігархія. Аристократія уособлює законну владу, олігархія — протизаконну.
Влада народу-черні — це демократія. Тут заміщення посад відбувається за жеребом. До влади приходять випадкові люди. Демократію Платон поділяв на помірну законну і украй протизаконну.
Класифікуючи держави за формами правління, Платон керувався тим, що у недосконалому людському суспільстві існує небагато підстав для того, щоб утвердилась ідеальна держава із законною царською владою. Тому в державах, де немає істинних правителів, філософ радить громадянам покладатися на мудрість, втілену в позитивних законах, та природну схильність людей дотримуватися норми закону і звичаїв. Мислитель наголошує, що закон — це краще, ніж "сваволя", а чесноти правителя, який править відповідно до закону, — краще, ніж владна воля тирана або правління плутократії чи сваволя охлократії.
Розчарувавшись у "перевагах" афінської демократії, Платон в діалозі "Закони" намагається розв'язати проблему можливості та доцільності створення змішаної держави і проблему провідної ролі законодавця в державі. На думку Платона, змішана держава повинна поєднати в собі переваги демократії і монархії: демократичних принципів свободи і поділу влади, притаманних демократії, та характерних для аристократії принципів правління мудрого уряду, що підкоряється закону.
Така держава згідно із Платоном може виникнути і з найгіршої форми — тиранії за умови, коли закони писатиме мудрий законодавець. Мислитель радить законодавцеві бути поміркованим і створювати розумні закони, які б обмежували, з одного боку, владу правителя, а з іншого — свободу підданих і жорстко регламентували як публічне, так і приватне життя людей. На сторожі законів повинне стояти правосуддя, оскільки будь-яка держава не в змозі повноцінно функціонувати без правосуддя. Однак правосуддя у Платона не є окремою гілкою влади. Суддею може бути і правитель, але за умови обов'язкового залучення громадян до здійснення правосуддя. Запорукою стабільності життя в такій державі є державна ідеологія, яка формує однодумність підданих. Платон визнає, що у такій державі не можливе гнучке пристосування індивіда до держави, але управління, що здійснюється відповідно до закону, дає змогу пристосуватися загалу. Громадянство зазначеної держави — чітко обмежене класом привілейованих осіб, які можуть дозволити собі перекласти важку фізичну працю на плечі рабів та іноземців. Плин міркувань Платона завершився створенням духовної, соціально-політичної моделі суспільства, яка виражається формулою: правитель — воїни — раби. Користуючись сучасною термінологією, можна стверджувати, що в діалозі "Закони" Платон створив модель тоталітарної держави, в якій рабство розуміється не тільки у фізичному, а здебільшого у духовному аспекті.
» следующая страница »
1 ... 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 ... 215