Досконала держава повинна мати сильне й здорове населення. У зв'язку з цим, за Платоном, шлюби мають укладатися під наглядом посадових осіб, щоб найсильніші з'єднувалися з найсильні- шими, а слабкі — тільки зі слабкими, при цьому потомство останніх треба знищувати за допомогою абортів. Дітей же здорових і сильних батьків віддавати до виховного будинку, розташованому за містом, де чисте повітря. Виховання — важлива справа. Не всім це доступно, тому діти і опиняються в розпорядженні держави. Вона вибирає найбільш компетентних людей, чоловіків і жінок, а ті мають виховувати і навчати молодь.
Менш здібні до наук і боязкі, миролюбні за характером, які досягли певного віку, становлять верству, що добуває і виробляє матеріальні цінності. Сильні духом, відважні й мужні, але не здатні до вищого, філософського розвитку, стають воїнами. Цвіт же народу — наймудріші та найдоброчесніші, обираються правителями держави.
Щоб до вищих станів не намагалися проникнути будь-які нездібні, нездатні, Платон у своїй державі усуває можливість виникнення корисливих інтересів у воїнів і правителів. За законом, останнім заборонено володіти будь-якою власністю. Засоби до існування їм мають постачати ті, хто працює (тобто громадяни третього стану), а у громадян перших двох станів все має бути спільним, щоб не виникало спокуси власного збагачення за рахунок народу. Щоб ліквідувати причини ворожнечі та сварок, розбрату через жінок і дітей, правителі та воїни не повинні мати навіть сім'ї. Тобто Платон висуває ідею знищення окремої сім'ї, спільності жінок і дітей.
Втім він не до кінця нехтує людськими почуттями. В його державі люди у певному віці можуть вступати між собою в союзи за сердечною схильністю. Платон визнавав рівність обох статей. Він зазначав, що з усіх видів діяльності, на яких тримається держава, немає жодного, котрий належав би жінці як жінці або чоловіку як чоловікові. Природні таланти розподілені однаково як серед однієї, так й іншої статі. За своєю природою жінка так само, як і чоловік, здатна займатися будь-якою діяльністю. Тільки фізичною силою жінка дещо поступається чоловіку. Отже, дозволимо їй брати участь у всіх справах.
Крім трьох громадянських станів у державі Платона існують ще раби з військовополонених варварів для чорних і найбільш важких робіт. Таким чином, проголошуючи, що всі люди — брати, Платон мав на увазі братство тільки вільних громадян своєї держави, а братства всіх людей, єдності всього людства навіть він, великий мудрець, не усвідомлював.
Є в його плані держави й інші недоліки, але в цілому він багато в чому визначив характер державного управління свого часу і залишив наступним вікам, включаючи і наш, багато сміливих і мудрих думок щодо державного устрою. Наведемо лише одне з найактуальніших висловлювань Платона: "Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюсь владою".
За методологічну основу своєї теорії Платон взяв філософію об'єктивного ідеалізму, яку сам же й створив. Згідно з цією філо-
Софією, ідеї є первинними стосовно речей навколишнього світу. Вони вічні, досконалі й незмінні. Світ ідей (ідеальний світ) — це "справжня реальність". Світ речей, у тому числі й світ людей, є лише блідою, недосконалою копією, "тінню" реального досконалого світу ідей. Здатністю до безпосереднього споглядання ідей володіє людська душа, яка після смерті відділяється від тіла і перебуває певний час у безтілесному (але цілком реальному) царстві ідей. Згодом душа вселяється в нове тіло, "забуваючи" все, що споглядала в царстві ідей. Проте у відповідних умовах душа здатна "пригадати" забуте. Пізнання, за Платоном, у ході якого формуються загальні поняття (добро взагалі, краса взагалі, будинок взагалі, трикутник взагалі тощо), і є процесом такого "пригадування". Думка Сократа про знання як вищий зразок доброчесності стала провідною у філософсько-політичній теорії міста-держави Платона.
» следующая страница »
1 ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24 ... 215