Підвищуються в той період і політичні акції Помпея, що уславився як талановитий полководець, розумний політик. Крім перемоги над маріанцем Серторієм у Іспанії, він звільнив Середземне море від засилля піратів, зробивши його безпечним для плавання і торгівлі, остаточно розбив у Малій Азії Мітридата, який після смерті Сулли знову активізувався. У 65 р. До н. Е. Помпей з військом дійшов аж до Закавказзя, в район нинішнього міста Поті, підкорив Іудею, включивши її до складу створеної провінції Си- рія. Він же утворив з завойованих земель ще одну римську провінцію на сході — Вініфію і Понт. Прибутки Римської держави від цих завоювань збільшились майже на 70%. Помпей щедро нагородив воїнів, вніс великі суми до державної скарбниці.
Політика Цезаря. Перший тріумвірат. Серед народу зростала і популярність іншого політичного діяча і полководця — Гая Юлія Цезаря (100—44 до н. Е.). Він походив зі знатного і багатого патриціанського роду Юліїв, підтримував популярів, хоча й діяв дуже обережно. Намагаючись здобути популярність серед плебеїв, Цезар часто організовував для народу розкішні видовища. Згодом він прославився в багатьох битвах як талановитий і хоробрий воєначальник. На 62-й рік до н. Е. Його обрано претором.
Першу спробу досягти в республіці вищих посад шляхом змови і державного перевороту було зроблено у 66 р. До н. Е. У змові брали участь переважно розорені нобілі, в тому числі сенатори. Очолив її Луцій Сергій Катиліна, свого часу сулланець, намісник провінції Африка, де був звинувачений у здирстві. Він домагався посади консула в Римі, даючи багато обіцянок народному загалу. Але змову за активною участю Цицерона було розкрито. Чимало її учасників страчено, Катиліна загинув у битві.
У цей час в Італію зі Сходу повернувся Помпей, а з Іспанії — Цезар. Цезаря на 59-й рік до н. Е. Було обрано консулом, а Помпея в сенаті, де великий вплив мав його противник Лукулл, зустріли вороже та не затвердили багато його реформ на Сході.
Тим часом Цезарю вдається примирити Помпея з Крассом, котрі суперничали між собою, борючись за владу. Цим примиренням було підірвано владу сенату. Отже, троє могутніх людей в Римі — Помпей, Цезар і Красс уклали неофіційний союз і зобов'язалися допомагати один одному. Це об'єднання отримало в історії назву першого тріумвірату ("союзу трьох"), античні автори його часто називали "союзом влади, грошей і розуму", а в народі іронічно охрестили "триголовим чудовиськом". Опорою тріумвірів були вершники, народ і армія. Сенаторська знать цю угоду зустріла вороже.
У 59 р. До н. Е. Цезар як консул всупереч сенатові провів два аграрних закони, в яких йшлося про наділення землею незаможного населення за рахунок державного фонду та викупу землі в Італії у приватних осіб (за їхньою згодою). Окремими законами затверджувалися усі заходи Помпея на Сході та зменшувалася відкупна сума податків в Азії, що задовольняло Красса та його прихильників з вершницького стану. На інтерцесію трибунів Цезар просто не звертав уваги. Під страхом суворого покарання сенаторів зобов'язали присягнути на вірність усім законам.
Цезар провів і низку інших законів: закон (Іех Julіаnus) про здирництво посилював кару за цей злочин у провінціях і точніше визначав компетенцію провінціальних намісників; закон про обов'язкову публікацію усіх рішень сенату тощо.
На пропозицію народного трибуна Публія Ватинія, Цезар після консульства взяв під своє управління Галлію та Іллірію (терміном на п'ять років), завдяки чому здобув військову славу і багатства, а також скомплектував віддане військо. Цезар остаточно завоював і підкорив Риму цю величезну провінцію, яка охоплювала території нинішньої Франції та Бельгії, частину Голландії, більшу частину Швейцарії. Розбивши ще й германців, Цезар першим серед римських полководців перейшов Рейн. Усе це принесло римлянам величезну здобич. Успіхи Цезаря викликали захоплення в Римі, на його честь було проведено урочистості, які тривали п'ятнадцять днів.
» следующая страница »
1 ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143 ... 215