Військова реформа Марія сприяла перетворенню армії в серйозну політичну силу.
Напружена ситуація в результаті тяжких воєн, ускладнилась наприкінці II ст. До н. Е. Внутрішніми подіями. У 104 р. До н. Е. Вибухнуло повстання рабів у Кампанії (Італія), того ж року — друге велике повстання рабів у Сицилії, де знову вони проголосили своє царство, обрали царя (сирійця Сальвія, який взяв собі ім'я Трифон). Обидва ці повстання були жорстоко придушені.
Союзницька війна. Боротьба популярів з оптиматами супроводжувалась актами насильства та індивідуального терору. Не припиняли боротьби й італійські "союзники" Риму, які домагалися прав повного римського громадянства. Оптимати ж докладали всіх зусиль, щоб не допустити прийняття відповідних законів. Це призвело до вибуху так званої Союзницької війни (90—88 рр. До н. Е.), тобто війни між італіками і власне римлянами. Італіки створили свою державну організацію — федерацію міст, обрали свій сенат (50 осіб), двох консулів, 12 преторів. Столицею федерації стало м. Корфіній, перейменоване в м. Італія. Італіки почали карбувати свою монету, створили об'єднане військо.
Війна була запекла. Тяжкі втрати і небезпека відмежування племен етрусків та умбрів, котрі залишалися поки що вірними Римові, змусили римлян піти на поступки. Консул Луцій Юлій Цезар увів у 90 р. До н. Е. Закон (Іех Julіа), за яким союзники, які зберегли вірність Риму, набували права повного римського громадянства.
У 89 р. До н. Е. Законом народних трибунів Сильвана та Карбона такі ж права отримали ті італіки, хто впродовж двох місяців склав зброю. Війна незабаром припинилася. Майже все вільне населення Італії набуло прав римського громадянства. В італійських містах збереглося місцеве самоврядування, хоча тепер вважалося, що вони населені римськими громадянами, які мають повне право брати участь у політичному і громадському житті країни. Водночас широких масштабів набула романізація Італії.
Диктатура Сулли. Між тим спокій тривав недовго. Знову загострюється боротьба між оптиматами, котрих очолив Луцій Кор- нелій Сулла, що прославився в Югуртинській та Союзницькій війнах, і популярами, яких після деяких хитань очолили Гай Марій та Луцій Корнелій Цінна. Коли Сулла вирушив на Схід на війну з понтійським царем Мітридатом, який захопив майже всю Малу Азію та висадився у Греції, в Італії дійшло до збройної боротьби між популярами — маріанцями і оптиматами та іншими прихильниками Сулли — сулланцями. У запеклій боротьбі маріан- ці перемогли. При цьому війська Цінни і Марія нещадно розправлялися з сулланцями, знищуючи їх і грабуючи їхнє майно.
У 86 р. До н. Е. Відразу після вступу на посаду консула Марій помер, але його прихильники залишалися при владі. В цей час Сулла вів на Сході успішну війну з Мітридатом. Розбивши його, Сулла переможцем, з великими трофеями, повернувся до Італії. Війська Сулли в кількох битвах завдали маріанцям поразки.
Перемога Сулли супроводжувалася жорстокими розправами над супротивниками в Італії та в самому Римі. Було складено спеціальні списки (проскрипції) оголошених поза законом осіб, які підлягали страті, а їхнє майно — конфіскації. При цьому часто зводились особисті рахунки або чинились вбивства з корисливих мотивів. Було вбито близько 40 сенаторів і 1600 вершників.
З цього часу починаються радикальні зміни у структурі і функціях державних властей. Оскільки обох консулів не стало (Марій помер, а Цінна загинув), згідно з давньоримською традицією, країною тимчасово управляв інтеррекс (іnterreges), котрого призначив сенат до виборів нових консулів. Наприкінці 82 р. До н. Е. Інтеррекс Луцій Валерій Флакк провів через збори закон про передачу верховної влади на необмежений строк диктатору — Суллі.
Диктатура Сулли нагадувала колишню лише за назвою. Диктатор і раніше мав необмежені права, проте призначався він за надзвичайних обставин з певною метою — для ведення війни, придушення повстання, і строк диктатури суворо обмежувався часом — до 6 місяців. Сулла ж був вперше в історії Риму призначений на невизначений час. Крім того, йому надавалися необмежені права: він міг видавати закони, регулювати соціально-політичний устрій держави, призначати державних службовців, надавати їм верховну владу (ітрегіит), вести зовнішню політику, засновувати колонії, оголошувати війни, виносити смертні вироки, проводити конфіскацію майна та ін. Самі римські історики характеризували його владу як rеgnum або топагсыа (царську). Вето народних трибунів на його рішення поширювалось. Республіка припинила існування. Римом почав правити одноосібно Сулла. Він належав ло оптиматів, і всі його нововведення були пройняті консервативним духом, спрямовані проти римської демократії, мали на меті охорону інтересів оптиматів і відновлення того ладу, який існував у Римі до реформ Гракхів.
» следующая страница »
1 ... 130 131 132 133 134 135136 137 138 139 140 ... 215