Найбільш нестерпним було становище рабів-гладіаторів. Жодне свято, жодне видовище не проходило без гладіаторських боїв. Рабів-гладіаторів готували у спеціальних школах. В одній з таких шкіл у Капуї й почалося 74 або 73 р. До н. Е. Повстання, під проводом Спартака, фракійця за походженням. Отаборившись на Ве- зувії, повсталі залучали до своїх рядів усіх, хто тікав від гнобителів, боргів і зневаги. До них збігалися раби, вільні бідняки, розорені селяни та інші знедолені. Повстанці розгромили декілька римських загонів, навіть пропретора Клавдія Глабра з 3-тисячним військом, а потім і претора Публія Варінія з легіоном вояків. За словами Плутарха, Спартак став великою і грізною силою. За деякими даними, чисельність його армії сягала 100 тис. Вона була поділена на племінні загони (зокрема, германців, галів, римлян), які очолювали здібні командири — Еномай, Крікс та ін. У Піцені Спартак розбив армії обох консулів — Клодія і Варінія, виявивши блискучий полководницький талант і надзвичайну хоробрість. Відмовившись від походу на Рим, Спартак спочатку повів військо на південь Італії, плануючи переправитись у Сицилію. Коли це йому не вдалося, він пішов на схід, у Брундизій, маючи намір перевести армію в Грецію.
Вести війну зі Спартаком було доручено преторові Марку Ліци- нію Крассу. Він зміцнив розхитану дисципліну в римський армії, відновивши кару децимації (десяткування), що вже давно не застосовувалась, поповнив легіони і вщент розбив великий загін повстанців, які відокремились від Спартака. Загинуло понад 12 тис. Рабів. Однак сенат, не будучи впевненим у остаточній перемозі, викликав з Іспанії Помпея з військом і з Фракії Марка Ліцинія Лукулла. Не бажаючи ділити з ними славу, Красс одноосібно почав наступ на Спартака. У 71р. Дон.е. В Апулії відбулась вирішальна битва, повстанців було розбито, Спартак загинув. Красс і Помпей, який незабаром висадився в Італії, з неймовірною жорстокістю розправлялися з повсталими. 6 тис. Полонених розіп'яли на хрестах по дорозі з Капуї до Рима, інших убивали на місці.
Повстання рабів під проводом Спартака завдало тяжкого удару Римській рабовласницькій республіці. Повстання розкрило глибинну антагоністичну, аморальну суть системи рабоволодіння, і хоч загалом у ті часи ще не визріли умови для її ліквідації, проте основи Римської держави різко похитнулися. Однак ця система була ще міцною, вкоріненою в тогочасні відносини і порядки, і могутність Римської держави ще не було зламано. Водночас повстання Спартака, як і інші заворушення, було грізною пересторогою для рабовласників, змусило урядові кола Риму внести корективи до системи управління, краще пристосувати її до нових соціально-економічних і політичних відносин.
Повстання позначилося й на економіці, зокрема на сільському господарстві. Багато селянських господарств, навіть латифундій, було знищено. Винищення і втеча рабів, а також небезпека нових повстань примушували власників великих маєтків щораз частіше ділити землі на дрібні ділянки і здавати їх в оренду так званим колонам. У пам'ятках цієї епохи вперше знаходимо термін "соїопш" саме в значенні дрібного орендаря.
Повстання Спартака сприяло певній консолідації панівних кіл римських рабовласників — нобілітету і вершників. Невипадково обидва полководці, які між собою суперничали — Красс і Помпей, хоча й були сулланцями, коли їх обох на 70-й рік обрали консулами, мусили здійснити низку заходів для відновлення досуллан- ських законів і порядків. Зокрема, було повністю відновлено владу народних трибунів, посади і владу цензорів, у постійні судові комісії в ролі суддів, окрім сенаторів, знову були допущені вершники та представники інших заможних верств населення. До речі, саме в цей час розгортається діяльність уславленого римського політичного діяча, письменника і юриста Марка Туллія Цицерона (106—43 рр. До н. Е.), відомого ораторським мистецтвом і блискучими судовими промовами.
» следующая страница »
1 ... 132 133 134 135 136 137138 139 140 141 142 ... 215