Як відомо, Цезар обіймав різні високі посади в державі — постійно обирався консулом, був верховним понтифіком, йому пожит- тєво надали звання диктатора. В 48 р. До н. Е. Він отримав довічну владу народного трибуна, а в 46 р. До н. Е. Йому було підпорядковано префектуру нагляду за моральністю. Згодом він дістав почесний титул батька вітчизни (раїег раtrіаs), а війська проголосили його імператором. Цезар мав права вирішувати питання війни і миру, визначати кандидатів у магістрати, розпоряджатися державною скарбницею. Сукупність цих повноважень надавала Цезарю, по суті, довічну монархічну владу. Він реорганізував сенат, довівши кількість його членів до 900. Також було збільшено кількість магістратів: преторів — до 16 осіб, едилів — до 6, квесторів — до 40.
Статуї Цезаря ставили у храмах поруч із зображеннями богів, а його прихильники неодноразово улесливо намагалися об'явити правителя царем. Так, зокрема, 44 р. До н. Е. У святковий день перед величезним натовпом друг Цезаря Марк Антоній намагався увінчати його царською діадемою, але Цезар не прийняв її, що викликало вибух оплесків. Це була своєрідна політика "загравання" з римським народом, котрий ще не відійшов від республіканських звичаїв. Безперечно, цей вчинок Цезаря не був щирий (як і в інших випадках, коли він нібито відхиляв відкрите звеличення своєї особи). Насправді ж він схвалював усі урочистості, організовані на його честь.
Серед верхів римського суспільства було чимало незадоволених порушенням республіканських традицій, усуненням їх від державних посад, зосередженням необмежених повноважень однією особою, тенденцією до встановлення монархічної влади. І проти Це- заря почали готувати змову, в якій брало участь близько 60 сенаторів. Замах вчинили в 44 р. До н. Е.
На початку засідання сенату Цезар увійшов у курію і сів у своє крісло. За умовним знаком на нього накинулись змовники з кинджалами, серед них був і Марк Юній Брут, котрого Цезар вважав другом. Побачивши його, закривавлений Цезар вигукнув: "І ти, Брут?" Цей вислів увійшов в історію як символ зради (античні історики писали: "І ти, дитя", що з часом послужило причиною двоякої інтерпретації взаємовідносин Цезаря і матері Брута).
Отже, Цезаря було вбито. З 23 ран, нанесених диктатору, тільки 2 були смертельними. У заповіті Цезар всиновлював і оголошував спадкоємцем свого внучатого племінника Гая Октавія (його батько був одружений з племінницею Цезаря), якого було названо Гаєм Юлієм Цезарем Октавіаном. Октавіан не наважився правити державою одноособово, тим більше, що умови для єдиновладдя в країні не склалися — знову настав період конфронтацій, громадянських воєн, дестабілізації. Тому в 43 р. До н. Е. Прихильники цезаризму утворили так званий другий тріумвірат у складі Окта- віана, Марка Антонія і Марка Емілія Лепіда, який суттєво відрізнявся від першого тим, що його офіційно затвердили Народні збори (центуріатні коміциї). Тріумвірам вручили консульську владу і необмежені повноваження "для облаштування держави". Республіканці вчинили проти них збройний виступ, однак їх у вирішальній битві було розбито.
Другий тріумвірат довго не проіснував. Лепід зійшов з політичної арени, між Октавіаном і Антонієм почалась ворожнеча, що закінчилася війною. Накреслився чіткий поворот до зміни форми правління — до монархії.
» следующая страница »
1 ... 136 137 138 139 140 141142 143 144 145 146 ... 215