Виокремлення країн у групи пов'язане з особливостями їх економічного, історичного, політичного і культурного розвитку. Здебільшого у групи умовно об'єднують країни, які мають близькі характеристики економічного розвитку, подібну інституціональну структуру господарського управління, споріднені принципи організації виробництва, загальні проблеми, приблизно однакові показники реального доходу на душу населення та ін.
Отже, у межах міжнародної економіки промислово розвинуті (індустріальні) країни з ринковою економікою, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, мають наступні характеристики .
Промислово розвинуті (індустріальні) країни з ринковою економікою. До цієї групи зараховують країни, в яких виробництво ВНП на душу населення від 1100 — до 43 000 дол., а частка переробної промисловості у ВНП становить понад 20 %. У них швидкі темпи зростання економіки, динамічні макроекономічні та внутрігалузеві структурні зрушення, високі професійні рівні робочої сили, участь у МПП, використання іноземного капіталу з метою розвитку та ін.
Із 185 країн, щодо яких до середини 90-х років XX ст. були дані про ВНП і експорт, на індустріальні країни припадало більше половини світового ВНП і понад 2/3 експорту. Країни-учасниці ОЕСР у 1997 р. забезпечували 68,1 % світового експорту (країни ЄС —40,5, США— 17,5, Японія —5,2 %) та 68,4% світового імпорту (країни ЄС — 38,1, США — 11,6, Японія — 9,4 %).
У групі індустріальних країн з розвинутою ринковою економікою найбільшу вагу мають країни «великої сімки» (О 7): Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють понад 47 % світового ВНП, на їх частку припадає 51 % світового торгово-фінансового обороту. Їх успіхи пов'язані з високою продуктивністю праці й ефективним використанням факторів виробництва. Свою економічну і фінансову політику вони координують на щорічних зустрічах керівників держав. У Європі ЄС — найпомітніше інтеграційне об'єднання, до якого входять 25 країн. Загалом, у країнах з високим рівнем доходу (44 держави) ВНП на душу населення становив у середині 90-х років понад 9 тис. дол.
З огляду на історичні особливості економічного розвитку, ринкові умови господарювання, економічні процеси виокремлюють ліберальну, корпоративно-соціальну, соціально-ринкову моделі розвитку промислово розвинутих (індустріальних) країн.
Ліберальна модель. Вона ґрунтується на високому рівні продуктивності праці і масовій орієнтації на досягнення особистого успіху. Особливостями її розвитку є мала питома вага державної власності й перевага приватної; незначна регулююча роль держави в економіці; заохочення підприємницької активності; різка диференціація на багатих і бідних; великий розрив у рівні заробітної плати; достатній рівень життя малозабезпечених груп населення за рахунок приватних пільг і допомоги. Така модель господарської діяльності характерна для США і Канади, певною мірою для Бельгії, Великобританії, Ірландії, Італії і Франції.
Корпоративно-соціальна модель. Побудована на основі системи регульованого ринку з досить активним втручанням держави в економічні та соціальні процеси. Вона характеризується координацією суспільних і приватних інтересів через національні інститути; соціальною направленістю і гармонізацією інтересів; скороченням майнової нерівності; допомогою малозабезпеченим сім'ям. Корпоративно-соціальна модель розвитку властива Австрії, Данії, Норвегії, Швеції.
Спорідненим з нею є ієрархічний корпоративізм Японії, який характеризується високим рівнем державного втручання в основні напрями економіки; формуванням індикативного планування; розвитком сил самооборони; системою довічного найму працівників; певним відставанням рівня життя населення від зростання
продуктивності праці, незначними розбіжностями у рівні заробітної плати. Така модель можлива тільки за умов високого рівня національної самосвідомості, пріоритетності загальнонаціональних інтересів над інтересами конкретної людини, здатності населення іти на певні матеріальні жертви заради процвітання країни.
» следующая страница »
1 ... 384 385 386 387 388 389390 391 392 393 394 ... 452