Якщо збільшувати обсяги застосування ресурсів у К разів і обсяг випуску продукції при цьому також збільшується в К разів, то існує позитивна віддача від масштабу виробництва, а якщо випуск збільшується менше ніж у К разів, то це негативна (спадна) віддача від масштабу виробництва. Головна причина появи цього явища на виробництві пов'язана, як правило, з управлінськими труднощами, що в першу чергу стосується великих підприємств. Це зумовлено тим, що поки граничні витрати мають тенденцію до зниження, стаючи при цьому менше середніх витрат, їх загальний показник також знижується. Але щойно показник граничних витрат під дією негативних ефектів масштабу почне зростати і перевищувати середні витрати, показники середніх витрат також збільшуються. Порівняння граничних і середніх витрат виробництва допомагає підприємцям приймати правильні рішення щодо розширення або зменшення обсягу виробництва.
Порівнюючи витрати і результати своєї діяльності, фірмі, що прагне максимальних прибутків, необхідно дотримуватися правила граничного випуску, яке вимагає від підприємств дотримуватися такого обсягу виробництва, за якого граничні витрати дорівнюють граничному доходу, тобто коли тс = шК Саме за цією формулою визначають оптимальний обсяг виробництва для підприємства (фірми). Це правило є загальним і діє на ринках як вільної, так і обмеженої конкуренції. Відповідно до нього частка фірм (підприємств) на галузевих ринках визначається граничними витратами: чим більше продукції може виробити підприємство, поки його граничні витрати менші або дорівнюють ринковій Ціні (тс < Р), тим більшою буде його частка на ринку.
Зі зростанням середніх витрат виробництва граничні показники, що відповідають їм, досягають свого максимуму. Якщо середні витрати мінімізуються або зменшуються, то відповідні їм граничні показники мають менші розміри. У разі незмінності середніх витрат граничні витрати є такими, як і середні. За нескінченно малих показників використання живої праці, палива, матеріалів, сировини значення граничних і середніх витрат збігаються.
У господарській діяльності підприємств (фірм) виокремлюють також конкретні витрати виробництва у вартісній формі і витрати виробництва із втрачених можливостей, що пов'язані з бухгалтерським і економічним підходами у їх визначенні.
Бухгалтерський підхід. Він зорієнтований на ретроспективу діяльності фірми, тобто на фіксацію руху витрат (ресурсів) і прибутку у фінансових балансах.
Економічний підхід. Зорієнтований на перспективу, націлює підприємців на вибір найкращого способу використання ресурсів з усіх можливих, тобто на вибір альтернативи в їх використанні. Тому з економічного погляду і витрати виробництва, і прибуток характеризуються як економічні витрати виробництва і економічний прибуток, а з бухгалтерського — як бухгалтерські витрати і бухгалтерський прибуток.
Бухгалтерські витрати виробництва. Це грошова форма вартості використаних підприємством ресурсів за фактичними ринковими цінами їх придбання. Вони фіксуються у фінансових звітах та балансах фірми.
Економічні витрати виробництва. Під ними розуміють грошові витрати (виплати) фірми на придбання ресурсів для забезпечення виробництва певного продукту, що унеможливлює альтернативні варіанти використання коштів. Тому вони (економічні витрати виробництва) є витратами фірми з точки зору втрачених можливостей щодо ефективного придбання і використання обмежених ресурсів. Ці витрати дорівнюють сумі доходів, які можна було б отримати за найвигіднішого з усіх альтернативних способів використання задіяних ресурсів. Тому всі витрати фірми є альтернативними і зводяться до цінності можливостей, якими доводиться жертвувати. Усі альтернативні витрати розмежовують на зовнішні (прямі) і внутрішні (приховані, неявні).
» следующая страница »
1 ... 150 151 152 153 154 155156 157 158 159 160 ... 452