2. Прибуток — це винагорода за підприємницьку діяльність і технічні вдосконалення. У сучасних умовах великими корпораціями керують наймані управлінці — менеджери, які за свою працю, підприємницьку діяльність, ініціативу, новаторський підхід отримують не прибуток, а винагороду у формі заробітної плати. Реальні власники підприємства (фірми) отримують прибуток не за свою діяльність, а як суб'єкти, яким належить капітал підприємства. З погляду сучасної економічної теорії, цей вид прибутку є нестійким доходом від технічних нововведень.
3. Прибуток — це монопольний дохід, породжений монопольним становищем товаровиробника. Він визначається як частина доходу, пов'язаного з «неприродними, або штучними обмеженнями». Йдеться про монополістичний капіталізм (мовою неокласичної школи — про сектор в економіці, в якому панує обмежена конкуренція).
4. Прибуток як винагорода (плата) за ризик, невизначеність. Рівень прибутку на капітал тим вищий, чим більший ризик його застосування. Ризиком є не тільки невизначеність ринкового попиту і пропозиції, а й науково-технічні дослідження, спрямовані на заміну технічної і технологічної бази виробництва з метою виробництва надлишкової додаткової вартості у формі надлишкового прибутку. Як правило, галузі з високою питомою вагою ризику малопривабливі для капіталу за звичайних цін виробництва і середнього прибутку. Щоб забезпечити до них приплив капіталу, потрібний вищий, ніж середній, прибуток, тобто надлишковий прибуток. Він і включається до альтернативних витрат виробництва як ринкова плата за ризик. Збитки, які виникають з підвищенням ризику на суспільно необхідному рівні, включають у реальні витрати, і на них нараховують частину середнього прибутку.
У періоди економічних спадів виробництва схильність до ризику товаровиробників зростає. Виграє той, хто достовірніше порівнює своє суб'єктивне ставлення до ризику з об'єктивними умовами розвитку ринкової конкуренції на певний момент. Теорія ризику найповніше викладена у дослідженні американського економіста Ф.-Х. Найта «Ризик, невизначеність, прибуток» (1921).
Величина додаткової вартості і прибутку як її перетвореної форми залежить не тільки від рівня продуктивності праці у процесі безпосереднього виробництва благ, а й від кон'юнктури ринку, вміння її використовувати.
Отже, прибуток, який фірми отримують цим шляхом, є для них винагородою за ризик, за очікування, вміння передбачати. Створення живою працею нової вартості (V + т) принципово відрізняється від застосування нової техніки, економії капіталу, прискорення його обороту, вмілого використання кон'юнктури ринку і цін. Усі ці фактори, впливаючи на величину прибутку, не створюють нової вартості (її створюють наймані робітники), а лише змінюють її розподіл.
Норма і маса прибутку
Найяскравіше маскування додаткової вартості у прибутку та кількісна розбіжність між ними виявляються у нормі прибутку (Р').
Норма прибутку — відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу, виражене у відсотках.
Тобто Р' = т /Кс +Ки ■ 100 %. Формулу норми прибутку
Р' = —-100% можна записати і так: Р' = т/С + V ■ 100 % С+У
або Р' = Р/Каваис ■ 100 %. Це трохи інша формула, але сутність така сама. На поверхні економічних процесів норма прибутку постає як породження всього авансованого капіталу, а не його змінної частини V. Норма прибутку свідчить, на скільки відсотків зріс авансований капітал, тобто є досить точним критерієм ефективності використання авансованого капіталу. Вона кількісно і якісно відрізняється від норми додаткової вартості (т' = т^ • 100 %). За однієї й тієї самої величини додаткової вартості норма прибутку завжди менша, ніж норма додаткової вартості. Це можна пояснити тим, що (С + V) завжди більше V. Якщо норма додаткової вартості виражає пропорцію поділу новоствореної вартості на ту її частку, яка присвоюється найманими працівниками (V) та капіталістами (т), тобто ступінь експлуатації найманої праці, то норма прибутку Р' відображає ступінь ефективності вкладення капіталу. При цьому існує видимість, що прибуток створюється капіталом. Тому норма прибутку фігурує як завуальована, спотворена норма додаткової вартості. Кількісну розбіжність між нормою додаткової вартості та нормою прибутку можна проілюструвати на прикладі вартості вироблених товарів величиною у 120 гр. од. (80 гр. од. постійного капіталу, 20 гр. од. змінного капіталу та 20 гр. од. додаткової вартості). У цьому разі норма додаткової вартості становитиме т' = 20т / 20V = 100 %, а норма прибутку Р' = = 20m/80V+20V=20%.
» следующая страница »
1 ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164 ... 452