продукції,
одиниць
їс
(постійн.
витрати)
¥Є
(змінні
витрати)
Іс (загальні витрати)
(2 + 3)
тс
(граничні
витрати)
ас (середні
витрати)
(4:1)
0
155
0
256
—
—
1
155
33
188
33
188
2
155
47
202
14
101
3
155
59
214
12
71,3
4
155
77
232
18
32
5
155
85
240
8
48
6
155
99
254
14
42,3
У кожному із стовпчиків представлені: 1 — різні рівні виробництва за одиницю часу; 2 — постійні витрати (вони завжди однакові, навіть тоді, коли нічого не виробляється); 3 — змінні витрати, які із зростанням обсягу виробництва збільшуються, потім, під впливом фактора економії за масового виробництва, стабілізуються і знов збільшуються; 4 — загальні (валові) витрати, що дорівнюють сумі постійних і змінних витрат; 5 — граничні витрати; 6 ■— середні витрати на одиницю продукції, спочатку значні, але із збільшенням обсягів виробництва зменшуються. Як бачимо, у стовпчику 5 представлені граничні витрати, отримані внаслідок відрахування з валових витрат останньої одиниці валових витрат попередньої кількості. Наприклад, щоб отримати суму граничних витрат при виробництві 3 одиниць продукції, необхідно з валових витрат цієї кількості відрахувати валові витрати виробництва 2 одиниць (214 - 202 = 12). Отримані 12 гр. од. і становлять граничні витрати для виробництва 3 одиниці продукції.
Самі по собі граничні витрати мало про що свідчать — вони мають сенс лише порівняно із середніми витратами та ціною. Якщо середні витрати зменшуються, то це вказує на те, що наступна кількість виробленого продукту коштує менше середніх витрат попередньої кількості, а отже, середні витрати перевищують граничні. Навпаки, якщо середні витрати зростають, то граничні витрати будуть більші, ніж попередні середні витрати. А якщо середні витрати тотожні з ціною — це засвідчує економічну рівновагу на підприємстві (фірмі). Підприємство зупинить обсяг виробництва у точці, в якій граничні витрати досягнуть ціни продажу (Р-ргІ8е), тобто якщо тс = Р. Якщо, наприклад, ціна — Р = 10,0 гр. од. за одиницю продукції, а середні витрати — ас = 8,0 гр. од., то підприємство збільшуватиме випуск продукції, щоб отримати додатковий прибуток. У випадку, якщо граничні витрати — тс = 7,5 гр. од., підприємство збільшуватиме випуск продукції доти, доки вони не досягнуть 10,0 гр. од. Якщо середні витрати — ас = 11,0 гр. од. за ціни 10,0 гр. од., то підприємству слід припинити своє функціонування на цьому ринку. Отже, за вільної (необмеженої) конкуренції, тобто коли на ринку присутня велика кількість виробників (продавців) однакової продукції, через що вони не можуть впливати на ціну конкретного блага, кожен із них намагатиметься розширювати виробництво доти, доки граничні витрати будуть меншими від ринкової ціни, тобто коли тс < Р. У такому разі ринкова ціна для виробників є величиною постійною, за нею вони можуть продавати будь-яку кількість продукції, не збільшуючи, а тільки максимально використовуючи свій основний капітал. Це можливе в короткостроковому періоді діяльності підприємства за умови, що ціни на фактори виробництва будуть незмінними.
Як відомо, на перших порах із зростанням обсягу виробництва всі види середніх витрат зменшуються, разом з ними зменшуються і граничні витрати. Але з нарощуванням виробництва продукції і з появою негативного масштабу виробництва середні витрати зростають. Якщо виробником обраний технічно ефективний спосіб виробництва продукції, то її збільшення можливе за рахунок пропорційного збільшення використання всіх виробничих ресурсів. Це і є зміна масштабу виробництва.
» следующая страница »
1 ... 149 150 151 152 153 154155 156 157 158 159 ... 452