2.8. Витрати виробництва і промисловий прибуток
У ринковій економіці кінцевою метою виробника є отримання прибутку. Його величина безпосередньо залежить від величини витрат виробництва, тому вони завжди знаходяться під його постійним контролем. Витрати виробництва визначаються об'єктивними і суб'єктивними чинниками, вони можуть бути грошовими і негрошовими.
Між суб'єктами виробничих відносин витрати виробництва можуть розподілятися по-різному. Тому немає єдиного універсального і водночас достатньо простого методу визначення витрат і результатів виробництва. Існує декілька підходів до їх визначення.
Сутність витрат виробництва за марксистською теорією
Для підприємства (фірми), що працює в ринкових умовах, важливо не тільки передбачати прибуток, а й планувати, аналізувати витрати на виробництво продукції, передусім витрати, пов'язані з придбанням ресурсів на ринках. Отже, насамперед необхідно з'ясувати сутність витрат виробництва. Виробництво продукту потребує витрат живої праці та праці, уречевленої у засобах виробництва, що використовуються при виробництві продукту.
Витрати виробництва — сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукту.
Без сукупних витрат живої й уречевленої праці виробництво продукту неможливе. У процесі виробництва відбувається споживання факторів виробництва — засобів виробництва і робочої сили. Тому поновлення процесу виробництва обумовлює виокремлення з продукту виробництва тієї частки, яка заміщує (відшкодовує) спожиті засоби виробництва, а також частки, яку слід спрямовувати на особисте споживання виробників з метою відновлення їх робочої сили. Будучи зведеними до свого уречевленого змісту, тобто до засобів виробництва і предметів особистого споживання (необхідного продукту) виробників, ці складові витрат виробництва постають як продуктивні витрати матеріальних ресурсів. За своєю величиною вони менші від дійсних (повних)
витрат виробництва на величину тієї частки продукту виробництва (додаткового продукту), яка створена додатковою працею виробників. Диференціація витрат виробництва на дійсні витрати (витрати праці) та на продуктивні витрати матеріальних ресурсів відображає об'єктивний внутрішній взаємозв'язок складових процесу відтворення благ.
Коли безпосередні виробники є власниками засобів виробництва (за простого товарного виробництва), якісна і кількісна розбіжність (суперечність) між дійсними витратами виробництва та продуктивними витратами матеріальних ресурсів на поновлення процесу виробництва зумовлює збагачення виробників, оскільки створюваний їх додатковою працею додатковий продукт вони й присвоюють. Принципово інше значення має розбіжність дійсних витрат виробництва і продуктивних витрат матеріальних ресурсів, коли виробники не є власниками засобів — за цих умов додатковий продукт як складову продукту виробництва присвоюють власники засобів виробництва.
За капіталістичного способу виробництва, як і за простого, дійсними витратами виробництва є сукупні витрати уречевленої та живої праці, які утворюють вартість товару. Структурними складовими вартості виробленого на основі найманої праці (капіталістичним способом) товару (Ж) є вартість спожитого постійного капіталу (С), вартість необхідного та додаткового продукту, які набувають форм відповідно змінного капіталу (V) та додаткової вартості (т). Звідси Ж = С + V + т. Вартість товару показує, що дійсними витратами його виробництва для суспільства є витрати праці.
Однак те, у що обходиться виробництво товару для суспільства, не тотожне тому, чого коштує його виробництво підприємцю- капіталісту. Для нього виробництво товару визначається не витратами праці, а витратами капіталу — грошовими витратами на придбання засобів виробництва і робочої сили, які у процесі виробництва функціонують як постійний та змінний капітал.
» следующая страница »
1 ... 145 146 147 148 149 150151 152 153 154 155 ... 452