Політична економія

Домовившись на ринку робочої сили щодо плати за працю, по­купець робочої сили набуває право володіти, розпоряджатися і ко­ристуватися нею протягом обумовленого угодою часу. У процесі споживання робочої сили (реальних відносин володіння, розпо­ряджання та використання) відбувається відчуження-привлас- нення робочої сили у функції праці і речових чинників виробниц­тва: робітником — у формі заробітної плати, капіталістом — до­даткової вартості (прибутку). В обох випадках здійснюється про­цес реалізації власності на робочу силу і на капітал, уречевлений у матеріальних факторах виробництва. Це означає, що за капіта­лістичного товарного виробництва, яке ґрунтується на найманій робочій силі (купівлі її власником засобів виробництва на певний час), ціна робочої сили у формі заробітної плати підлягає регулю­ванню економічними законами ринкових відносин, що визнача­ють ціни на інші товари. Ціна робочої сили як отримана працівни­ком конкретна сума грошей і є заробітною платою.

З інших позицій розглядають умови та принципи формування за­робітної плати представники сучасних напрямів економічної теорії.

Згідно з маржиналістською концепцією заробітна плата як ці­на робочої сили найманого працівника передусім залежить від йо­го рішення продавати чи не продавати робочу силу. Абстрагував­шись від об'єктивної необхідності найманого працівника продати свою робочу силу, можна уявити, що він, приймаючи рішення, ро­бить вибір між двома видами корисності: дозвіллям і доходом, який забезпечує споживання життєвих засобів. Використання ча­су на дозвілля (відпочинок) означає для власника робочої сили скорочення робочого часу. Насправді він так прагне поєднати пра­цю і дозвілля, щоб гранична корисність 1 год. дозвілля дорівнюва­ла граничній корисності благ, які можна придбати за годинну за­робітну плату (1 год. праці). Граничною, на його погляд, є корис­ність, яку отримує споживач унаслідок збільшення споживання конкретного блага на одну одиницю. Отже, годинна ставка заро­бітної плати є альтернативною втратою 1 год. дозвілля, тобто вар­тістю благ і послуг, якими йому доводиться жертвувати, продов­жуючи на 1 год. відпочинок.

Зростання годинної ставки заробітної плати виявляється в ефекті заміщення — у посиленні прагнення до праці, внаслідок чого найманий працівник може придбати більше благ (відрізок кривої АВС). Водночас спрацьовує і ефект доходу, згідно з яким висока зарплата збільшує дохід найманого працівника, дає змогу йому менше працювати для отримання того самого чи більшого набору благ і збільшення часу відпочинку (відрізок кривої СД).

Ефект заміщення переважає за низьких ставок заробітної пла­ти, зі зростанням яких пропозиція робочої сили збільшується.

Зі збільшенням заробітної плати посилюється ефект доходу і скорочується пропозиція робочої сили. Тому крива пропозиції ро­бочої сили індивідуального працівника має вигляд загнутої назад (лінії справа — ліворуч, тобто з південного сходу на північний за-

хід (СД) (рис. 2.11).

ної плати виникає "ефект заміщення дозвілля працею

кає ефект доходу, який

За високого рівня за­робітної плати вини-

породжує відповідне ставлення до праці

Із зростанням заробіт-

1 2 3 4 5 6 7 Рівень пропозиції робочої сили

Рис. 3.11. Крива пропозиції робочої сили

На відрізку, де переважає ефект заміщення, вона зростає зліва праворуч, тобто з південного заходу на північний схід, відображаю­чи збільшення пропозиції у міру зростання зарплати (АВС). Як тільки починає переважати ефект доходу, зростання зарплати зу­мовлює скорочення пропозиції робочої сили і крива тяжіє назад до осі зарплати (СД).

Залежність пропозиції робочої сили від зростання заробітної плати зумовлена тим, що вищу оплату одиниці робочого часу пра­цівники сприймають як більші втрати доходу (більші збитки) у разі заміни робочого часу відпочинком. Цим зумовлене відчуття ефекту заміщення вільного часу робочим, а отже, прагнення біль­ше працювати, щоб, замість збільшення часу дозвілля, більше за­робити й отримати більше благ (додатково придбаних товарів та послуг). З досягненням високого рівня споживання благ послаб­люється відчуття ефекту заміщення, внаслідок чого проявляється ефект доходу, тобто виникає не лише бажання більше купувати і споживати благ, а й більше відпочивати. Наслідком цього є змен­шення пропозиції робочої сили. Крім того, працівникові хочеться більше отримувати й такого блага, як вільний час, хоч і не за го­тівку, як це відбувається при оплаті ігор, туристичних путівок то­що, а за ті гроші, які можна було б отримати додатково, якби за­мість дозвілля він працював. У цьому і проявляється ефект дохо­ду, коли після певного рівня заробітної плати, отже, й достатку, хочеться і коротшого робочого дня, тижня.

 

« Содержание


 ...  132  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я