Тарифна система складається з тарифної сітки і тарифно-кваліфікаційного довідника.
• Тарифна сітка. Є сукупністю розрядів із відповідними їм тарифними коефіцієнтами. У промисловості найпоширеніша шестирозрядна тарифна сітка. Діапазон (співвідношення) між ставками першого і шостого розрядів становить 1 : 2 та 1 : 1,8. Ставка першого розряду має відповідати мінімальній заробітній платі (рівню, за яким оплачуються найпростіші види праці)- Зростання тарифних коефіцієнтів (в абсолютних чи відносних показниках) від розряду до розряду визначають, зважаючи на діа
пазон та кількість розрядів у тарифній сітці, а також на розподіл працівників за групами.
• Тарифно-кваліфікаційний довідник. Документ, де зведено кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги до професійних знань і навичок робітника конкретного розряду. Помноживши тарифну ставку першого розряду (розмір оплати праці робітників за одиницю робочого часу — як правило, за годину) на коефіцієнт обраного розряду, визначають його ставку. Знайшовши в тарифно-кваліфікаційному довіднику і з'ясувавши, до якого розряду належить виконана працівником робота, визначають рівень оплати затраченої на неї праці.
Важливим елементом наукової організації та адекватної оплати праці є науково-технічне нормування праці — визначення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції або на виробництво певної кількості продукції протягом одиниці часу за певних умов. Науково обґрунтована міра праці визначає міру її оплати на конкретному підприємстві, тобто вона доповнює ринковий механізм визначення рівноважної ціни робочої сили свідомою, планомірною формою організації заробітної плати, збалан- совує інтереси продавця і покупця робочої сили.
З посиленням ролі людського чинника у функціонуванні виробництва, фірми підприємці та держави дедалі більше вкладають кошти у підготовку робочої сили. Наприклад, у США на формування одиниці складної (висококваліфікованої) робочої сили витрачається понад 400 тис. дол., а на техніку й устаткування з розрахунку на одне робоче місце — 15—16 тис. дол. На підготовку торгового агента американська корпорація «АйБіеМ» витрачає майже 100 тис. дол., а німецький концерн «Фольксваген» на підготовку одного робітника — 100 тис. марок.
Витрати на освіту, здобуття та підвищення кваліфікації завжди повинні виражатися у результатах праці, а вони — у ціні робочої сили. У США цей взаємозв'язок виявляється в тому, що працівники, які не мали середньої освіти, до шістдесяти п'яти років (виходу на пенсію) отримували у середньому 1,2 млн. дол., а ті, хто закінчив коледж, — 2,5 млн. дол. Серед них робітники, які працюють на конвеєрі, отримують в 2—3 рази нижчу оплату, ніж наладчики, слюсарі-механіки та механіки-ремонтники. Диференціація оплати праці за рівнем освіти стимулює отримання вищої освіти з метою досягнення вищого рівня життя, сприяє економічному прогресові, розвитку науки і техніки, повнішій самореаліза- ції людини.
Купівля-продаж робочої сили є структурною складовою ринкової форми організації суспільного господарства, а заробітна Плата як ціна робочої сили — економічною формою розподілу суспільного продукту, через яку наймані працівники присвоюють його частку, еквівалентну вартості їх робочої сили. Та якщо ринковий механізм не здатний забезпечити необхідну для норматив-
ного відтворення робочої сили ціну, у розподільчі відносини втручається держава, встановлюючи мінімальні розміри заробітної плати (у США — з 1938 р.), використовуючи індексацію (спосіб збереження реальної величини грошових вимог і доходів шляхом використання заздалегідь обумовлених індексів) заробітної плати залежно від рівня інфляції, інших соціально-економічних явищ.
» следующая страница »
1 ... 131 132 133 134 135 136137 138 139 140 141 ... 452