Як і теорії людського капіталу, теорії інтелектуального капіталу притаманне позаісторичне тлумачення сутності капіталу, позбавлене соціально-економічного змісту. З ототожнення продуктів інтелектуальної діяльності, зокрема знань та інформації, з капіталом випливає, що всі вчені та винахідники минулого, сьогодення та майбутнього були, є і будуть капіталістами, а тому капітал, а отже, й капіталізм є вічними. Це суперечить поглядам навіть авторів теорії інтелектуального капіталу, які позначають майбутнє суспільство термінами «постіндустріальне», «інформаційне», «посткапіталістичне», тобто як суспільство, що перебуває за історичними межами капіталізму.
Самі по собі ні знання та інформація, якими володіють люди, ні речі, ні гроші не є капіталом, але вони перетворюються на капітал, коли охоплюються капіталістичними виробничими відносинами і використовуються в їх межах як засоби самозростання вартості — виробництва додаткової вартості. Тобто соціально-економічна природа всіх факторів виробництва, у тому числі науки, знань, інформації, визначається не їх власною природою, а суспільними відносинами того історичного способу виробництва, в межах якого вони функціонують.
2.6. Заробітна плата
У системі чинників суспільного виробництва людський фактор як втілення робочої сили є визначальним, тому що саме людина з її унікальною здатністю до праці не лише приводить в дію знаряддя праці, впливаючи ними на предмети праці (виробляючи блага), а й вдосконалює, створює нові засоби виробництва, передусім знаряддя праці, а за певних умов і предмети праці.
Цим обумовлюється особливе значення суспільних умов відтворення робочої сили людини, основною з яких є заробітна плата.
Сутність заробітної плати як перетвореної форми
вартості і ціни робочої сили
За особистої свободи кожного члена суспільства, наявності власників засобів виробництва, нездатних привести ці засоби в дію своєю робочою силою, а також великої кількості позбавлених засобів виробництва власників робочої сили економічним способом поєднання особистісного й речових факторів виробництва є продаж робочої сили найманими працівниками власникам засобів виробництва — капіталістам-роботодавцям. Будучи об'єктом ку- півлі-продажу, робоча сила, як і будь-який інший товар, має ціну, що є грошовим вираженням (формою) її вартості. Гроші, отримувані власником робочої сили від її продажу роботодавцеві, постають у відносинах між цими суб'єктами у формі заробітної плати, яку вони сприймають як оплату праці найманого працівника.
Заробітна плата — ціна товару робоча сила, що складається на ринку, тобто грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.
Роботодавець (підприємець) вважає заробітну плату ціною робочої сили тому, що саме праця його цікавить у цьому специфічному товарі. Підприємцеві важливі не потенційні здібності працівника до праці, а результат від їх використання, тобто як він працюватиме і примножуватиме власність роботодавця. Отже, саме праця як споживча вартість товару робоча сила завжди і передусім цікавить роботодавця.
Придбавши на певний робочий час таке благо, як робоча сила (найнявши працівників), підприємець отримує право «споживати» його: змушувати працювати протягом обумовленого з ним робочого дня так, як це йому потрібно. Оскільки процес «споживання» робочої сили — процес праці, то зароблені гроші (заробітна плата) є ніби оплатою праці. Такого погляду на заробітну плату дотримувались основоположники теорії трудової вартості В. Пет- ті, А. Сміт і Д. Рікардо. Наприклад, В. Петті вважав її ціною праці, розмір якої визначається мінімальною величиною засобів, необхідних для життя працівників.
Найманий працівник (продавець робочої сили) також вважає свою заробітну плату оплатою своєї праці, оскільки, домовляючись із наймачем про тривалість робочого дня, умови оплати майбутньої роботи, він з'ясовує: кількість годин, протягом яких йому потрібно працювати щодня, щотижня тощо, розмір оплати (заробіток), який він матиме на цій роботі за годину, тиждень або за одиницю виробу, норму виробітку. І справді, перш ніж отримати ціну свого товару (робочої сили), найманий працівник повинен відпрацювати відповідний робочий час, певну його кількість у годинах, робочих днях або виробити певну кількість виробів необхідної якості. Все це створює в нього враження, що він отримує заробітну плату за свою працю.
» следующая страница »
1 ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133 ... 452