3. Реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях. У структурі індустрії й сфери послуг, як відомо, зберігаються сектори, які володіють унікальними технологіями й здатні зіграти роль експортного лідера. За цих умов експорт сировини і готової продукції поступається місцем експорту наукових знань. Це - невід’ємний атрибут інформаційної революції, що прийшла на заміну постіндустріальній.
Це, насамперед авіакосмічна, лазерна, атомна промисловість і суднобудування; космічні послуги й послуги з розробки програмного забезпечення. Освоєння експортного потенціалу названих і деяких інших наукомістких секторів народного господарства, забезпечивши їхнє збереження й розвиток в умовах обвального скорочення внутрішнього попиту, дозволить вирішити ряд пріоритетних завдань промислової політики. Розширення виробництва наукомісткої продукції, що відповідає вимогам світового ринку, насамперед стимулювало б відповідні технологічні зрушення в суміжних виробництвах, технологічну й організаційну модернізацію останніх. Перспективи інтеграції у світовий поділ праці залежать від вирішення двох проблем.
По-перше, ключову роль відіграє адаптація технологій, що відповідають вимогам, пропонованим світовим ринком.
По-друге, реальні й потенційні конкурентні переваги, як правило, зосереджені, у тих секторах і на тих ринках (озброєння, енергоносії, космічна й авіатехніка й відповідні послуги тощо), де особливо сильна протидія західних конкурентів, у тому числі ТНК, які опираються на всю міць державної й наддержавної підтримки і функціонування яких безпосередньо входить у сферу геополітичних інтересів провідних західних країн і їхніх угруповань.
Стратегічні лінії інтеграції нашої економіки у світогоспо- дарські відносини не повинні проводитися ізольовано одні від одних: ефективне включення у світовий поділ праці припускає паралельний прорив на всіх трьох напрямах. Головний з них пов’язаний з використанням конкурентних переваг вищого порядку, втілених в унікальних технологіях і наукових напрацюван- нях.
Ці виробництва покликані скласти пріоритети промислової політики, що притягають інвестиційні й інтелектуальні ресурси; навколо них варто вибудовувати й організаційно-технологічну структуру промисловості, у тому числі мережі фінансово-промислових груп, експортних синдикатів і науково-виробничих консорціумів.
В обстановці виробничого спаду й при недосконалій ринковій інфраструктурі державне управління процесом збереження, нарощування й реалізації конкурентних переваг є необхідним.
Це включає значні інвестиції в науку й нові технології, як і в професійну підготовку та освіту, у розвиток інфраструктури й інформаційних мереж, підкріплені податковими коштами й усім комплексом заходів стимулювання інвестиційного попиту. Важливий напрям -державна підтримка захисту інтелектуальної власності товаровиробників, у тому числі у формі субсидування їхніх витрат на патентування своїх винаходів за рубежем.
Держава повинна діяти в напрямі підвищення якості й удосконалювання структури сукупного попиту. Найважливішими важелями такої політики є конкурсний розподіл замовлень серед підприємств і фірм на виробництво високотехнологічної продукції; запровадження твердих, наближених до світових, стандартів при її прийманні; налагодження системи сертифікації продукції; постійний моніторинг технологічних інновацій у розвинених країнах; патентна політика; надання фінансових і податкових пільг підприємствам, що інвестують у нові технології, тощо.
Величезне значення має й пряма державна підтримки конкурентоспроможних секторів, що формуються, у тому числі через інвестиції в інфраструктуру, за допомогою залучення іноземного капіталу, шляхом стимулювання найбільш ефективних фірм і підприємств, тощо.
» следующая страница »
1 ... 65 66 67 68 69 7071 72 73 74 75 ... 224