У попередні роки організаційна культура виробництва також була невід’ємним компонентом внутріфірмової практики. Однак, стійка за формою, вона опинилася на периферії менеджменту. Перехід до нового типу економічного зростання дав потужний поштовх розвитку організаційної культури і зажадав перегляду ставлення до неї від менеджменту, який не тільки став міняти сприйняття культурного фактора, але й зайняв активну позицію у формуванні, зміні й використанні його в підвищенні конкурентоспроможності, адаптивності підприємства, ефективності управління в економіці в цілому і в податковій системі зокрема. У цьому його новизна й оригінальність.
Удосконалення організаційних структур на рівні господарських комплексів свідчить про прогресивну тенденцію підвищення інтелектуального рівня менеджменту, піднесення потреб у спільній праці, творчості, самовираженні, про бажання надати новим умовам праці гуманізовані форми. Це свідчить про збагачення компонентів соціального розвитку. У корпоративних культурах тісно переплітаються загальнолюдські цінності й природні інтереси працівників з вузькокорпоратив- ними інтересами.
Великий бізнес прагне підпорядкувати не тільки діяльність, але й мислення працівників корпоративним інтересам. Делегувати їм не тільки повноваження, але й відповідальність за виживання й розвиток підприємництва, створити теорію регулювання господарського механізму. Але економічна теорія це щось інше. Про неї вдало висловився Джон Мейнард Кейнс: «Економічна теорія не є набір уже готових рекомендацій, застосовних безпосередньо до господарської практики, вона є скоріше методом, ніж ученням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків»
.
Теоретичні аспекти менеджменту поєднуються з практичними рішеннями , що підвищує роль податкового менеджменту над традиційними методами і прийомами практики. Виходячи з цього, менеджмент створює нову парадигму функціонування будь- якої системи, а податковий менеджмент - податкової системи. Це утверджує його професійну автономію і пріоритетну роль у розвитку сучасного суспільства.
Нова парадигма податкового менеджменту характерна тим, що він розглядається як специфічний інструмент, що проникає у структуру керованого об’єкта і перетворює його задля досягнення взаємовигідних інтересів - держави і підприємця. Особливістю і достоїнством є його здатність регулювати керований механізм і налагоджувати його на задані параметри ефективності.
Нова парадигма податкового менеджменту характеризується науковою обґрунтованістю. Вона забезпечує вирішення двоєдиної задачі: 1) вилучити у платника податку максимальну суму на користь держбюджету і 2) залишити йому стільки грошових коштів, скільки потрібно для здійснення розширеного виробництва і розширення податкової бази, що дозволить у перспективі збільшити суму одержуваного податку.
Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
О. Бальзак
3.3. Сфера діяльності податкового менеджменту
Економіка країни і її окремого регіону є багатогалузевим комплексом, який має різною мірою діючі основні фонди, ринки споживання власної та імпортної продукції і власною або зарубіжною сировинною базою.
Оптимальне поєднання структурних елементів економіки країни (регіону) дозволяє досягти гармонійного розвитку виробничо-господарського комплексу тільки на основі ефективного використання менеджменту.
Узгодженість розвитку (росту) національної (регіональної) структури вимагає цілеспрямованого управління.
Менеджмент організаційних структур, у тому числі податкової системи, за способами і засобами управління економікою малого бізнесу відрізняється від способів управління економікою країни. Завдання податкового менеджменту в сформованій структурі - знайти пріоритетні напрями діяльності, що дозволяють забезпечити надходження до держбюджету максимальних податкових платежів. Цій проблемі присвячується даний підрозділ книги.
» следующая страница »
1 ... 63 64 65 66 67 6869 70 71 72 73 ... 224