Досвід світової економіки підказує, що після стабілізації інфляції, тобто після її придушення, як правило, починається інвестиційний бум і, як слідство, зростання розмірів капітальних вкладень і виробництва, тобто бурхливий підйом економіки.
Проте цього не відбулося через відсутність можливостей фінансування. Чому?
Держава знекровлена. Її розграбовано. Мільярди доларів пішли в закордонні банки, в тіньову економіку. Закордонні інвестори не довіряють українському законодавству, воно для них не є прозорим. Населення країни пам’ятає, скільки разів держава його обманювала, і не поспішає надавати їй кредити для цілей інвестування.
Крім цього, виник комунікаційний бар’єр між комерційними банками й реальним сектором економіки.
Промисловці уникають користуватися кредитними коштами, прагнучи обійтися власними. Вони змирились із незатребу- ваністю частини своїх фондів, очікують процедуру банкрутства. В силу цього не виникають ділові зв’язки між банківським і урядовим секторами.
Вітчизняну промисловість банкіри вважають неконкурентоспроможною. Бар’єр між працею й капіталом повинен бути переборений у процесі розвитку ринкових відносин.
Для багатьох комерційних банків інвестиційний процес перебуває за межами їхньої практичної діяльності. Багато банків зміцніли на спекулятивних операціях під впливом монетарної ідеології.
Ці обставини стримують розвиток в Україні цивілізованих ринкових відносин.
Європейське співтовариство визнало Україну ринковою державою. Однією з ознак ринкової економіки є пріоритет грошей над товарами. Але ринкова економіка в широкому розумінні - це економіка вільного підприємництва, основою якої є масштабний розвиток середнього й малого бізнесу.
Ринковий механізм - найвище надбання цивілізації. Ринок жорстко прагматичний. Він розвивається за властивими йому об’єктивними економічними законами, а саме: законом конкуренції, законом вартості, законом попиту і пропозиції та іншими.
Гроші - головний інструмент розподілу й накопичення цінностей.
Загальною тенденцією розвитку ринкових відносин є відокремлення власності від влади. Власність має бути персоніфікованою. Приватизація без персоніфікації власності веде до тіньової корумпованої економіки.
Там, де власність - там праця, а там, де праця - там власність. СРСР розпався через найнижчу у світі продуктивність праці. Соціалізм довів свою неефективність.
Приватизація власності призвела до швидкого збагачення невеликої групи людей. Їх усього 5%, а проте вони володіють 90% власності.
В економіці України відбувається віртуальний процес перерозподілу власності інвестицій. Це більш вигідно, ніж традиційні інвестиції. Виникає паразитуючий клас власників, що користуються приватизованою власністю. Інвестиції йдуть не на розширення фондів, а на їх проїдання. Скорочується ресурсна база країни і зменшується національне багатство.
Потрібна розумна система оподаткування, що перешкоджає виникненню паразитуючих елементів у суспільстві.
На думку деяких політичних діячів, в Україні панує олігархічний неототалітарний режим. Влада відділена від народу. Народ деморалізований, але ще не втрачає надії на краще майбутнє. Два десятки кланів опанували 4/5 загальнонародної власності, економіка деградує.
Перші роки незалежності - це роки упущених можливостей. Виникло понад 100 політичних партій, зайнятих міжусобною боротьбою за владу.
В Україні створено основні атрибути ринку: ринки капіталу (фондова біржа), робочої сили, товарів і послуг. Інфляція залишається низькою. Проте не можна констатувати, що є вільне підприємництво й демократичні свободи.
Триває тотальне перекачування мільярдів доларів за рубіж. Україна перетворилася в країну-жебрака, маючи величезний ресурсний потенціал.
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 224