В усьому цивілізованому світі умисне ухиляння від сплати податків уважається аморальним учинком, однак навіщо ж платити податки бездумно, не віддаючи собі звіту в їхній законності. Але цивілізований світ знає й інше: дохід держави визначається обсягом обороту, з якого вилучається податок, а не розміром податкової ставки з мізерно малих обсягів виробництва. Відомо, що чим вище ставка податку, тим менше держава одержує доходу від платника податків, тому що висока ставка скорочує податкову базу й зменшує надходження в бюджет.
Чи не перебільшується підприємцями вага податкового преса?
Український платник податків стогне під вагою останнього. Багато підприємців уважають нинішні податки непосильним тягарем, а засоби масової інформації проголошують, що це є невикорінним злом перехідного періоду до ринку.
До речі, перехідний період до ринкових відносин завершено. 24 грудня 2005 р. Рада Міністрів Євросоюзу надала Україні статус країни з ринковою економікою.
Не можна заперечувати вагу податкового преса. Він важкий і незручний. Але було б неправомірним брати до уваги наявність психологічного бар’єра, що виник між державою й платником податків. Паплюжити державу за непосильні податки стало чи ледве не правилом гарного тону. До перебудови сплата податків нікого не хвилювала, тому що держава виконувала патерналістську роль, беручи на себе вирішення багатьох економічних проблем.
Наш підприємець не володіє необхідною податковою культурою, а головне - його уявлення про державний бюджет залишилося на рівні обивателя. Держбюджет - це «бездонна бочка», гадає він і намагається або не платити податки або відстрочити їх сплату на невизначений час.
Податковий менеджмент розглядається не як інструмент вилучення максимальної суми податку з платника податків, а як спосіб збільшення дохідності останнього з одночасним розширенням податкової бази.
У багатьох цивілізованих країнах платити податки вигідніше, ніж не платити. Своєчасна й сумлінна сплата податків - це має стати моральною нормою підприємця.
Держава сприяє розвитку підприємницької діяльності шляхом надання податкових пільг пріоритетним видам виробництва, створення нормативної бази оптимізації кредитної політики, захисту від несумлінної конкуренції. Решта - справа підприємців: розширення ринку збуту виробленої продукції, її періодичне оновлення, застосування високих технологій, упорядкування розрахунку з покупцями, пошук інвестицій тощо. Держава залишає за собою роль адресного інвестора.
Ніхто з підприємців не перейнятий бажанням збільшувати суми виплати податку. Такого «ентузіаста» не знайти вдень із вогнем. І максимальна сплата податку не може бути предметом гордості платника податків. Все навпаки. Думки платника податків спрямовані на те, як зменшити сплату податків, якщо не можна її уникнути або відстрочити на невизначений час.
З метою приховування оподатковуваного прибутку товаровиробники вдаються до обміну прямими поставками за цінами на рівні собівартості, видають зарплату співробітникам не грішми, а товаром свого виробництва, відрахування на соціальне страхування роблять у профспілку, а не державі, порушуючи закон про підприємство.
Порушуються «основні положення про склад витрат, що включають у собівартість продукції» у частині віднесення на витрати обороту відсотків по прострочених позичках, витрат понад установлені норми на відрядження, транспорт і на поточний ремонт.
Україну не врятує друкування грошей або одержання позики за кордоном. Виходу з кризи купити не можна! Щоб вийти на економічний простір треба позбутися дефіциту бюджету й високої інфляції з наступним підйомом виробництва й активного інвестування.
Поради платникові податків прагматичні й результативні. Наводимо одну з них.
» следующая страница »
1 ... 22 23 24 25 26 2728 29 30 31 32 ... 224