Усвідомлення прийняття ризиків означає, що інвестор свідомо погоджується на ризиковану операцію з метою отримання відповідного рівня доходу або він (інвестор) відмовляється від високого рівня ризику та вкладає кошти у найменш дохідну операцію.
Незалежність управління ризиками. Фінансові втрати внаслідок дії одного з ризиків необов’язково збільшують імовірність виникнення другого ризику.
Зіставленість рівня ризиків з рівнем дохідності фінансових або інвестиційних операцій. Суб’єкт господарювання повинен брати участь у таких операціях, сукупний рівень ризику яких ні в якому разі не перевищить сукупний рівень доходу саме цих операцій.
Урахування фактора часу означає, що чим довше термін здійснення інвестиційного проекту чи фінансової операції, тим ширше діапазон можливих ризиків та складніше забезпечити нейтралізацію їх негативних наслідків.
Можливість передачі ризиків припускає повну або часткову передачу відповідальності щодо усунення ризиків, їх нейтралізації та зменшення негативних наслідків фінансовим партнерам або страховій компанії.
Формування та реалізація політики управління інвестиційними ризиками передбачає здійснення таких заходів.
1.Оцінювання обсягів та достовірності інформації щодо визначення рівня ризику. В процесі оцінки якості інформаційної бази найбільша увага приділяється повноті, достатності і надійності інформаційної бази, побудові рядів динаміки показників та групування даних. Треба мати на увазі, що недостатня або неякісна інформаційна база суттєво знижує ефективність подальшого розрахунку ризиків.
2. Вибір та використання відповідних методів оцінки вірогідності виникнення конкретної ризикової ситуації. Цей вибір методів оцінки потребує враховувати такі фактори, як вид ризику, повнота та достовірність інформаційної бази, рівень кваліфікації фахівців, які будуть здійснювати оцінку. Особливого значення набуває технічне та програмне забезпечення, а саме можливість використання сучасних комп’ютерних технологій та послуг кваліфікованих експертів.
3. Визначення розміру можливих втрат у разі виникнення ризикової ситуації та розподіл їх за такими групами: безризикова зона (операції, за якими ризики не прогнозуються); зона допустимого ризику (можливість збитків у розмірі розрахункової величини прибутку); зона критичного ризику (розмір можливих збитків перевищує розмір виручки від реалізації за проведеною операцією); зона катастрофічного ризику (можливість втрати всього власного капіталу або його більшої частки).
4. Дослідження факторів, що впливають на рівень ризиків, та прийняття заходів щодо нейтралізації їх дії. У закордонній практиці розроблені методи оцінки інвестиційного клімату, в яких виділяються такі групи факторів ризику: соціально-політичні; економічні; зовнішньоекономічні (методику розроблено фірмою Rund) [32,48].
Кількісні оцінки по кожній групі факторів визначаються експертними методами та проведенням модельних розрахунків. Результатом досліджень виступають рекомендації потенційному інвестору (в якій мірі він ризикує, вкладаючи свої кошти).
4. Вибір методів та форм усунення негативних наслідків можливих ризиків. Інвестиційні ризики суттєво варіюють за економічними районами України. Територіальні відмінності інтегрального показника ризику обуєктивно відображають специфіку окремих регіонів, їх політичні, національні, соціальні та економічні відмінності. Масштаб цих відмінностей свідчить про значне «розшарування» регіонів країни за рівнем соціально-економічного розвитку. У практиці управління інвестиційними проектами існують різни способи зниження ризиків, що буде розглянуто далі.
» следующая страница »
1 ... 155 156 157 158 159 160161 162 163 164 165 ... 175