Основи інвестиційного менеджменту

8.4.                                                 Управлінський механізм захисту інвестиційних рішень від ризику

Управління ризиками передбачає розробку ефективного захисту підприємства від небажаних умов, які впливають на рівень невизначе­ності інвестиційних рішень, і як наслідок — на розмір матеріальних та фінансових втрат [4,6,9-15,19,22,23,26,29,32,35,38,40,41,45-49]. Управління ризиками має фінансовий, юридичний, інформаційний, страховий, організаційний та інші аспекти, що підтверджують комплексність заходів щодо зниження рівня ризику.

Прийняття інвестиційного рішення потребує врахування таких аксіом зниження ризику, які встановлені світовою практикою [4]: по­стійно проводити оцінку наслідків ризику; не ризикуй значним зара­ди малого; ризикуй в межах власного капіталу; шукай інші рішення або захищайся від ризику, якщо ризик дуже значний (великий); не­можливо чекати доходів при незначному ризику.

Існують правила формування портфеля інвестицій, які знижують ризик. Так, номенклатура портфеля повинна бути диверсифікованою і вміщувати не менше 12-ти різних фінансових активів. Це дозволяє запобігти диверсивікованому ризику. Структура портфеля повинна бути різнобічною, тобто включати корпоративні цінні папери вели­ких, середніх та малих підприємств.

У світовій практиці припустимим результатом є реалізація порт­феля інвестицій з точки зору дохідності, якщо:

втрата доходності спостерігається у 20% цінних паперів портфеля; у 60% цінних паперів досягнута запланована дохідність; у 20% складу портфеля отримано вищий рівень дохідності.

Аналіз загального ризику портфеля цінних паперів показує такі висновки: загальний ризик портфеля можна визначити середньоква- дратичним відхиленням (стандартне відхилення) дохідності портфе­ля; ризик кожного цінного паперу має вклад відповідно до питомої ваги у загальний ризик портфеля; стандартне відхилення дохідності (рентабельності) включає вплив і систематичного і несистематичного ризиків; несистематичний ризик можна значно зменшити за рахунок диверсифікації портфеля; систематичний ризик обумовлений коли­ваннями фондового ринку.

Для захисту від впливу факторів ризику використовуються такі способи як: диверсифікація фондового портфеля; створення фінан­сових резервів щодо покриття можливих збитків; залучення додатко­вої інформації про угоду на фондовому ринку; страхування (хеджиру- вання) контрактів від впливу факторів ризику на підставі опціонних та ф’ючерсних угод; страхування фінансових гарантій.

Управлінський механізм захисту від факторів ризику може бути активним чи пасивним в залежності від дій менеджера (менеджерів).

Пасивний підхід орієнтований на невелику дохідність від інвестицій та відносно уповільнений розвиток угоди і відповідно на малий ризик.

Активний підхід передбачає вкладення інвестицій з високим рівнем дохідності та відповідно ризиком і передбачає комплекс заходів щодо його зниження.

Поєднання активних та пасивних заходів щодо реалізації інвести­ційних програм відображає рівень управління ризиком.

Набір заходів щодо захисту від ризику передбачає: профілактичні заходи, які їх регулюють; заходи щодо страхування; аналітичні роботи з факторами ризику.

Профілактичні заходи пов’язані з проведенням моніторингу фон­дового ринку, збором та обробкою інформації щодо тенденцій розвитку фінансово-кредитних відносин, розподілом ризику за планом між учасниками інвестиційної програми, контролем за виконанням фінан­сових пропорцій на підприємствах — учасниках інвестиційної діяль­ності і т.інш.

Аналітичні заходи захисту від ризиків — це сукупність економічних досліджень щодо стану платоспроможності клієнтів, фірм, роботи з контролінгу інвестиційних рішень та програм, встановлених умов та вимог з урахуванням факторів ризику і т.ін.

 

« Содержание


 ...  161  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я