Аналогічно для оцінки ризику розвитку програми можна використати метод сіткового управління проектом.
При значній кількості параметрів сценарії розвитку виконуються за допомогою електронних таблиць (Excel 4.0) або з використанням спеціальних ком’ютерних програм, що дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.
Аналіз показників щодо результатів сформованих сценаріїв дозволять провести оцінку ймовірних характеристик, які можна використовувати для: прийняття інвестиційних рішень; ранжування проектів; обґрунтування необхідних розмірів та форм резервування і страхування.
Меж рівнем ризику та доходності інвестицій існує взаємозв’язок, який потрібно враховувати при управлінні ризиками. Високий рівень ризику може бути компенсований значним рівнем доходності (рентабельність) інвестицій. З урахуванням міжнародної практики оцінка загального рівня ризику інвестиційних проектів здійснюється двічі: на момент розробки інвестиційного проекту (при розробці бізнес-плану проекту) та після завершення інвестиційного проектування. Саме на цей момент виявляються найбільш значні фактори ризику та рівень невизначеності.
Оцінка ризику необхідна не тільки для обліку при розрахунках ефективності та визначенні ресурсних витрат а й для відповідної розробки заходів щодо зниження рівня ризику. При оцінці ризику враховується стан бізнесу в цілому з позиції вищого рівня керівництва підприємством (а не лише точка зору конкретного фахівця з ризиків).
Кожна інвестиційна програма розглядається як сукупність реальних інвестиційних проектів та портфельних інвестицій. Будь-яка з складових програми у процесі реалізації впливає на величину доходу та інвестиційних витрат і, як наслідок, — на прибутковість (рентабельність) інвестицій. Портфельні інвестиції — це важливий елемент інвестиційної діяльності, які впливають на загальну ефективність реалізації інвестиційної програми.
Теоретична база вивчення взаємозв’язку ризику та доходності портфельних інвестицій розвивається, доповнюється у відповідності з теорією оцінки капітальних активів, яка розроблена такими економістами, як У. Шарп, Д.Лінтнер, Д.Міллер, Г.Олександер, Д.Бейлі, Ф.Мо- дильяні, Г.Марковиць, Д.Тобін та інші [6-15,17-20,22,23,26-30, 32-35,38-41,45—49]. Взаємозв’язок ризику та дохідності у цій теорії розглядається при умові раціональної поведінки усіх інвесторів на фондовому ринку, висококонкурентного середовища, нормальної інформації про ризик та очікувану дохідність і відсутності ризику банкротства.
Загальний ризик портфеля цінних паперів можна представити як дві частини: диверсифікований (несистематичний) та недиверсифіко- ваний (несистематичний).
Рівень загального ризику портфеля змінюється обернено пропорційно кількості видів цінних паперів, які включені випадковим набором.
На основі вивчення теорії та практики інвестиційного аналізу залежності виявлено, що диверсифікований ризик інвестицій може бути зменшений за рахунок підбору структури портфеля. За рекомендаціями номенклатура портфеля повинна включати не менш як 12 видів фінансових активів, що дозволить скоротити до мінімуму вплив та рівень несистематичного ризику.
Для обліку впливу систематичного ризику на дохідність портфеля у портфельній теорії (portfolio theory) розроблена модель взаємозв’язку систематичного ризику та дохідності (Саріїаі Asset Priting Моёе1 — САРМ).
Модель САРМ має такий вигляд:
ri=rf+ ei(rm - rf),
де: ri — очікувана дохідність i-го фінансового активу (портфеля, проекту);
rf - дохідність безризикових цінних паперів (державні облігації, казначейські білети і т.ін.);
rm — середня дохідність цінних паперів на фондовому ринку у поточному періоді (ринкова дохідність);
(rm — rf) — премія за ризик на рівні середнього ризику на фондовому ринку;
» следующая страница »
1 ... 153 154 155 156 157 158159 160 161 162 163 ... 175