Стиль керівництва може і повинен змінюватися залежно від визначаючих його умов. Але ж це категорія достатньо стійка, і його оновлення у більшості випадків пов’язано з немалими зусиллями, з психологічною перебудовою, з душевними змінами особистості менеджера.
Перехід на ринкові умови господарювання вимагає відповідним чином перебудовувати і стиль керівництва в організаціях.
4.4. Поведінські чинники стилів керівництва менеджера
Досліджуючи ефективність різних стилів керівництва, німецькі вчені доказали, що найвищих результатів досягають трудові колективи, які очолюють
89
менеджери з демократичним стилем керівництва, а самі низькі — з ліберальним і авторитарним.
Вчені досліджували продуктивність праці, прибуток, психологічний клімат і відплив кадрів. Відправним було посилання на те, що жодний із стилів керівництва зустрічається дуже рідко, а мистецтво керівництва вимагає гнучкості менеджера, щоб використати переваги кожного стиля залежно від особливості конкретної ситуації. Управлінська решітка побудована таким чином. На осі У відкладувалась міра турботи про людей як прагнення досягти високих кінцевих результатів на основі поваги підлеглих, створення оптимальних умов праці і психологічного клімату в колективі, мотивації праці. На осі X — турбота про виробництво, прагнення до одержання позитивних виробничих результатів. Міра турботи менеджера вимірюється дев’ятибальною оцінкою: 1 бал — мінімально (низька), а 9 — максимально (висока).
Тип керівництва базується на конкретній системі припущень щодо способів використання влади і повноважень в інтересах людей у межах трудового колективу.
Із всієї сукупності типів керівництва можна вибрати 5 варіантів, які характеризують індивідуальні якості поведінки менеджерів:
9.1 — менеджер проявляє максимальну турботу про ефективність виробництва (9 балів), поєднуючи з мінімальною турботою про підлеглих (1 бал). Цей керівник тільки вказує підлеглим, що і як вони повинні робити.
1.9 — менеджер проявляє мінімальну турботу про виробництво (1 бал), поєднуючи з максимальною турботою про людей (9 балів). Він основну увагу приділяє збереженню дружніх стосунків з працівниками навіть за рахунок виробничих показників.
1.1 — менеджер проявляє мінімальну турботу як про виробництво, так і про потреби людей. Він турбується про те, як зберегти своє місце в організації.
5.5 — дії менеджера є філософією “золотої середини”, яка основана на системі припущень про мирне співіснування з підлеглими.
9.9 — менеджер проявляє високий рівень турботи як про виробництво, так і про людей. У його діях переважають демократичні прийоми і способи рішень виробничих і особистих завдань.
Усі наведені типи керівництва у системі ГРіД є основними. Але практика виділяє ще 3 додаткових типи керівництва, які поєднуються з основними у конкретних ситуаціях:
1. Полтерналізм (матеріалізм) — коли менеджер поєднує високий рівень турботи про виробництво і про людей, коли це йому потрібно. Не постійно, а час від часу. Перевагу ж віддає виконавству.
2. Опортунізм—це використання менеджером будь-яких або усіх підходів керівництва, які дають йому укріпити своє положення як керівника або одержати особисті переваги.
3. Фасадізм (від слова фасад) — означає лицевий, фасадний бік будівлі. Керівний фасад може бути фальшивим, тому що може загороджувати те, що є дійсно. Це показне керівництво.
Більшість керівників використовують крім основної моделі поведінки ще і додаткові, а то навіть взагалі кілька моделей.
Допоміжна модель поведінки менеджера потрібна тоді, коли неможливо реалізувати основний стиль керівництва. Звідси допоміжна модель керівництва — це точна манера поведінки, яку застосовує менеджер у стресовій або у конфліктній ситуації і вийти з неї традиційними засобами неможливо.
» следующая страница »
1 ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58 ... 240