Організація праці менеджера

• аргументи;

• докази (логічні та психологічні);

• індуктивні методи (від окремого до загального);

• дедуктивні методи (від загального до окремого).

3. Психологічні докази, що впливають на:

• почуття;

• бажання;

• мотиви (матеріальні та моральні).

4. Приклади, зразки, досвід.

5. Перспективність розвитку подій.

6. Індивідуальність переконання.

7. Пояснення розпорядження.

 

що перше підриває роботу системи управління організацій, а без другого про­цес управління стає неможливим. Тому використання методів адміністратив­ного впливу та їх удосконалення є постійним завданням менеджера органі­зації.

Успішне адміністрування передбачає насамперед наявність чіткої струк­тури організації, визначення функцій, прав та обов’язків працівників. Без цьо­го адміністративна діяльність менеджера буде недосконалою тому, що вказівки керівника повинні бути адресними у визначенні завдань і строків їх виконання для кожного працівника. Якщо менеджер кожен раз буде встановлювати кому, що і як робити, то обсяг його роботи буде дуже зростати.

Адміністративна діяльність буде полегшена, якщо є загальний план робо­ти організації і схеми виконання основних робіт, розроблені процедури прий­няття та реалізації основних видів рішень, що закріплені у відповідних інструк­ціях та стандартах організації.

Для успішного адміністрування необхідна чітка трудова дисципліна і ви­сока відповідальність працівників за своєчасне та якісне виконання завдання. Здійснюючи керівництво, менеджер може бути в одній із трьох ситуацій :

•    перша—коли конкретний процес адміністрування регулюється тією чи іншою чинною правовою нормою. У цьому випадку дії менеджера закріплені правовим актом, а порушення його призведе до юридичної відповідальності.

•   друга—коли діяльність менеджера правовою нормою не передбачена, але визначена моральною, етичною нормою.

•   третя—коли адміністративний вплив здійснюється у рамках практи­ки, що склалася у даній організації.

У всіх цих випадках вирішальне значення має правовий аспект. Тому ме­неджер повинен знати закони і володіти необхідною правовою культурою.

Багато адміністративних рішень менеджера обов’язково повинні прийма­ти ту чи іншу конкретну юридичну форму:

•  наказу;

•  розпорядження;

•  положення;

•  інструкції;

•  інструктивного листа.

Це забезпечує їм дієвість і тягне відповідальність за невиконання цих актів.

Значна частина поточної адміністративної діяльності має оперативний характер і не приймає форму правового акта.

Менеджер не повинен ігнорувати юридичного аспекту прийнятих рішень, щоб не створювати у майбутньому складнощі у роботі. Для цього він повинен систематично підвищувати свою правову культуру, приймати поради юрискон­сульта.

Правові норми допомагають формувати волю менеджера шляхом визна­чення, що дозволено, а що ні, з точки зору законності.

Правові норми діляться на :

•  забороняючі;

•  установочні;

•  альтернативні.

Це дозволяє менеджеру гнучко діяти при прийнятті та виконанні рішень.

До правових актів відносяться:

•  Конституція;

•  Закони;

•  Укази;

•  Кодекси;

•  Постанови;

•   Правила (внутрішнього трудового розпорядку тощо).

У роботі менеджера важливу роль мають всі галузі права, а особливо не­обхідні знання адміністративного, трудового права, господарського законодав­ства.

У правовому порядку вирішуються багато проблем, з якими має справу менеджер у процесі адміністративного керівництва. Це стосується вимог до працівників, добору і розстановки персоналу, правил заміщення посад і поряд­ку звільнення, оцінки працівників і регулювання службової діяльності, право­вого положення молодих працівників, праці жінок, інвалідів тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41  ... 240