Операційний менеджмент

У спрощеному вигляді процедура ПМЗ працює таким чи­ном. Основний план виробництва зіставляється із специфіка­ціями матерілів, на базі чого складається графік замовлень на необхідні матеріали і визначаються дані попиту для агрегатно­го планування. Планування потреб в матеріалах (компонентах), як правило, проводиться за допомогою програмного забезпе­чення на комп’ютерах. Ціль такого планування — вчасно забез­печити матеріалами виробництво товарів відповідно до плану за мінімальних витрат на компоненти (матеріали). Система планування є дуже складною і в теорії покликана скоротити розміри запасів до мінімального значення.

Розглянемо цю модель детальніше.

Виробничий графік. Для реалізації планів розробляють виробничі графіки. Виробничий графік визначає, що повинно бути зроблено і коли. Графік треба зіставляти з виробничим планом (формується на методах, що використовуються в агре­гатному плануванні). Він говорить нам, що необхідно, щоб за­довольнити попит і виконати план. Багато організацій створю­ють виробничі графіки і потім «фіксують» короткі відрізки пла­ну, які об’єднані виконанням близьких взаємопов’язаних послідовних робіт плану. Тобто графік створюється шляхом деталізації частини плану. Наприклад, фіксований семитиж­невий план складається з доповнюючих один одного тижне­вих планів, які виконують послідовно певні виробничі завдан­ня. У виробничих графіках вказуються вузли і деталі які по­трібно виготовити. Приклад графіку представлено в таблиці

11.1.

Таблиця 11.1. Виробничий графік для виробу А Тиждень 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Кількість 50 - 100 47 60 - 110 175 -

 

Специфікації, чи відомості використовуваних матеріалів. У цьому разі потрібно точно визначити склад елементів (дета­лей, вузлів...), що входять у виріб, їх кількість і конструкторсь­ку та технологічну документацію на виготовлення. Відомість складу виробу визначає структуру виробу.

Приклад 1. Попит на товар А складає 50 од. Кожен виріб А потребує 2 одиниці В і три одиниці С. В склад одиниці В вхо­дять дві одиниці Б і три одиниці Е. В склад С входять: Е — 1 од.; Б — 2 од. В склад Б входять: К — 1 од.; Б — 2 од. Маючи таку інформацію, можна сконструювати структуру виробу і визна­чити потреби на різні види запасів.

	Рівень 1 2 3

 

К (1) Р (2)

Потреби в частинах:

В = 2-50 = 100; С = 3-50 = 150; Е = 2-3-50 + 3-1-50 = 450; Б = 3-2-50 = 300; Б = 2-2-50 + 3-2-2-50 = 800; К = 3-2-1-50 = 300.

Наступний крок, визначення кількості матеріалів на складі (у відомості замовлення). При цьому доцільно ком­плектуючі згрупувати в модулі (комплекти). Наприклад, фірма може виготовляти 100000 різних кінцевих виробів, але мати лише 40 модулів, які можна підібрати в різних комбі­націях таким чином, щоб забезпечити виготовлення цих виробів.

Час виготовлення компонентів. Служба менеджменту по­винна визначити, коли вироби потрібні. Лише тоді можна ви­значити, коли купувати, виготовляти деталі і збирати вироби. Це означає, що виробничий персонал визначає час очікуван­ня, руху, черговості, час переналадки і час виготовлення кож­ного компонента.

Приклад 2. Час виготовлення компонентів, які входять у виріб А (приклад 1), представлено в таблиці 11.2.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76  ... 108