|
Величина попиту |
Ймовірність попиту (р) |
Ймовірність продажу п-ної одиниці (Р) |
Очікуваний граничний прибуток від п-ної одиниці Р (100-70) (МР), грн. |
Очікувані граничні втрати (1-р) (70-30) (МІ_), грн. |
Чиста вигода (МР)-(МІ_), грн. |
|
35 |
0,1 |
1 |
30 |
0 |
30,00 |
|
35 |
0,15 |
0,9 |
27 |
4 |
23 |
|
37 |
0,25 |
0,75 |
22,5 |
10 |
12,5 |
|
38 |
0,25 |
0,5 |
15 |
20 |
-5 |
|
39 |
0,15 |
0,25 |
7,5 |
30 |
-22,5 |
|
40 |
0,1 |
0,1 |
3 |
36 |
-33 |
|
41 |
0 |
0 |
|
|
-40 |
10.5. АВС-планування і класифікація запасів
Підтримання запасів шляхом підрахунку, розміщення замовлень, отримання і т.д. потребує персоналу, часу та грошей. Коли ці ресурси обмежені, логічно постаратись використати наявні можливості для найкращого контролю дорогих запасів. Іншими словами, треба зосередити увагу на найважливіших видах запасів.
У XVIII ст. Вільфредо Паретто в дослідженні розподілу багатства в Мілані виявив, що 20% людей контролювали 80% багатства. Це логіка, що меншість має велике значення і більшість менше значення була поширена на багато інших ситуацій і визначена як принцип Паретто. Це саме стосується й нашого повсякденного життя та систем управління запасами.
Будь-яка система управління запасами має визначити, коли має бути зроблено замовлення, і його розмір для певного виду запасів. У більшості випадків, включаючи контроль запасів, залучено стільки видів запасів чи продуктів, що просто непрактично приділяти скрупульозну увагу кожному з них. Щоб вирішити цю проблему, схема класифікації АВС поділяє види запасів на три групи: (А) великого грошового об’єму, (В) середнього грошового об’єму, (С) низького грошового об’єму. Грошовий об’єм — це міра важливості.
Якщо щорічне використання запасів за їх видами записується відповідно до грошового об’єму, видно, що є мала кількість видів запасів з великим грошовим об’ємом і велика кількість з малим грошовим об’ємом. Таблиця 10.5 показує це співвідношення. АВС- підхід ділить цей список на три групи: А-види складають приблизно перші 15%; В-види — наступні 35%; С-види — останні 50%.
З таблиці 10.5 можна бачити, що список може бути погрупований таким чином: А — 20%; В — 30%; С — 50%. Видно явне розмежування між частинами. Результати сегментації показані в таблиці 10.6 і діаграмі (рис. 10.6). Таким чином, метою класифікації є розмежування важливого і неважливого.
Метою класифікації є встановлення відповідного степеня контролю над кожним видом запасів. Наприклад, використовуючи цикл, запаси класу А можуть бути краще контрольовані із щотижневим їх замовленням, запаси класу В з двотижневим і класу С із замовленням кожних два місяці. Зазначимо, що ціна одиниці запасів не включається у класифікацію. На станції техобслуговування бензин буде А — запасом із щоденним контролем, шини, акумулятори, масло можуть бути запасами класу В, до класу С належили б золотники, кришки радіаторів, шланги, масляні чи газові присадки і т. і. С-запаси можуть замовлятись раз на два-три місяці або зовсім бути відсутніми, оскільки при їх відсутності не настає серйозних наслідків.
» следующая страница »
1 ... 64 65 66 67 68 6970 71 72 73 74 ... 108