Аналогічні міркування висловлює І. Булєєв, зазначаючи, що “трансакційні витрати пов’ язані з підготовкою, укладанням контрактів, подоланням опортунізму і державних бар’єрів в реалізації контрактів і післяконтрактного обслуговування, з функціонуванням державних і громадських інститутів, внутрішньо необхідних ринковій економіці” [4].
Норт Д. вважає, що трансакційні витрати складаються із витрат оцінювання корисних властивостей об’єкта обміну і витрат забезпечення прав і примушування їх дотримування [36, с. 83-84 ]. Він підкреслював, що розмір трансакційних витрат дає змогу судити про досконалість соціальних, політичних та економічних інститутів у країні (чим менші витрати, тем досконалішим є інституційне середовище). Виокремлюючи трансформаційні й трансакційні витрати, він говорив, що трансформаційні витрати є витрати, обумовлені станом продуктивних сил, а транс- акційні - станом виробничих відносин.
Аналізуючи трактування трансакційних витрат різними вченими, можна помітити, що з часом їх спектр розширюється. Це пов’язано із глобалізаційними процесами в економіці і суттєвим збільшення розмірів суб’єктів господарювання. Т. Еггертссон зазначав, що трансакційні витрати виникають, коли індивіди обмінюються правами власності на економічні активи і забезпечують свої виняткові права [66]. Такий обмін правами власності здійснюється і в межах фірми, коли наймані працівники, укладаючи трудовий контракт, надають право власнику фірми використовувати їх інтелектуальні та фізичні ресурси на обумовлених контрактом умовах. Тому все більше вчених звертає увагу на те, що трансакційні витрати супроводжують внутрішньо-організаційну взаємодію [4; 4G; 53], проявляючись у витратах на адміністрування, здійснення управлінського контролю. Узагальнюючи бачення різними дослідниками сутності трансакційних витрат, можна стверджувати, що до них відносять досить різні за змістом і причинами витрати, які виникають у ході економічної взаємодії суб’єктів ринку з приводу купівлі-про- дажу тих чи інших ресурсів. З огляду на це, нами запропоновано узагальнене визначення трансакційних витрат, яке відображає їх сутність і пояснює необхідність виділення в окрему економічну категорію.
Трансакційні витрати - це сукупність різних за змістом, причиною і місцем появи витрат, що мають місце при передачі одним економічним агентом іншому права власності на певний ресурс; вони виникають як у міжорганізаційній (ринковій) взаємодії (зовнішні трансакційні витрати або витрати ринкової взаємодії), так і у взаємодії між економічними агентами всередині організації (внутрішні трансакційні витрати або витрати адміністрування).
На рис. 1.1 G представлена одна із можливих схем класифікації трансакційних витрат, в основі якої лежить їх розподіл за ознакою часу виникнення. Схема розроблена з урахуванням класифікацій, наведених у працях О. Уільямсона [53], Д. Норта [36], А. Олейника [4G], Р. Капелюшникова [2G] та ін.
Особливістю трансакційних витрат є те, що вони можуть існувати як у явній, так і у латентній формі. Величина цих витрат буває настільки великою, що блокує будь-який обмін та унеможливлює здійснення трансакцій. Тоді практично неможливою стає і їх реєстрація. Але це не значить, що трансакційні витрати відсутні. Підприємці і за таких умов зазвичай усвідомлюють їх реальність та потенційні масштаби і, як наслідок, уникають тих чи інших форм і сфер ведення бізнесу.
Важливою особливістю трансакційних витрат є їх тісний зв'язок з інсти- туційною системою суспільства. В першу чергу, трансакційні витрати залежать від формальних і неформальних інституцій, що регламентують умови господарювання та порядок специфікації і захисту прав власності. Вони збільшуються пропорційно зростанню невизначеності результатів і ризикованості обмінних операцій. Якщо ймовірність виконання умов контракту зменшується, то зростає побоювання збитків. Великі розміри плати за ризик стримують розгортання складного обміну, що не дає змоги проявитися перевагам спеціалізації та розподілу праці, не дозволяє отримувати економію від розширення масштабів виробництва і співробітництва, блокує роботу ринкового механізму. Як зазначає Д. Норт: “Інституції створюють структуру для обміну, що разом з використовуваною технологією визначає трансакційні і трансформаційні витрати.. Ступінь складності економічного обміну є функцією рівня контрактів, необхідних для обміну в економіках з різним ступенем спеціалізації. Відсутність спеціалізації - це форма страхування, коли трансакційні витрати і невизначеність великі” [36, c. 48-49].
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 241