Повна інформованість означає наявність у людини всієї необхідної для прийняття зважених оцінок і висновків інформації. Вона передбачає необмежену здатність індивіда оволодівати інформацією і узгоджується з припущенням про те, що інформація про середовище економічної діяльності є повною, доступною і безкоштовною.
Серед фундаментальних припущень, що стосуються параметрів економічного середовища найчастіше називають:
- рідкісність і обмеженість ресурсів;
- взаємозамінність ресурсів;
- повноту і необмежену доступність інформації.
Рідкісність ресурсів, які люди використовують для виробничої діяльності і споживання, представляється як емпіричний факт. Він полягає у принциповій неможливості повного задоволення усіх сукупних потреб. Якби ресурси не були рідкісними і обмеженими, то не виникало б проблем з їх раціональним поєднанням і бережливою витратою, не було б необхідності у будь-якій господарській діяльності, а отже, відпала б потреба і у самій економічній науці.
Рідкісними вважаються як ті ресурси, що безпосередньо споживаються, так
і ті, що виступають у ролі факторів виробництва. Основними самостійними виробничими факторами є праця, капітал і земля. Вони можуть поєднуватися у різних пропорціях і взаємозамінюватися. Так само взаємозамінними є і ресурси, які використовуються для невиробничого споживання. Рідкісність ресурсів у поєднанні з поведінковими характеристиками людини створюють умови для конкуренції.
Припущення про повноту інформації є імпліцитним. Воно відкрито не проголошується, але неявно враховується мало не в кожній неокласичній моделі. Сутність його у тому, що навколишня економічна дійсність містить усю інформацію, необхідну індивіду для прийняття оптимальних рішень і здійснення найкращого вибору. Витрати часу і коштів на одержання інформації - відсутні, отже, вона не може розглядатися як економічний ресурс.
В іншому варіанті це припущення трактується так: “.вся необхідна інформація про стан ринку міститься у цінах і саме володіння інформацією про рівноважні ціни дозволяє учасникам обміну укладати угоди відповідно до своїх інтересів” [40, с. 20; 2, с. 224]. Відстоюючи цю тезу, Л. Вальрас переконував, що на ринку діє щось подібне до “аукціоніста” (commissaire-priseur), куди надходять “заявки” від покупців і “пропозиції” від продавців. В результаті з’являється можливість, зіставляючи сукупний попит і пропозицію, “намацувати” рівноважну ціну [2, с. 224].
До фундаментальних висновків, що виконують роль постулатів, як правило, відносять:
- феномен насичення;
- досконалу конкуренцію;
- граничну корисність благ в якості основи ціни;
- постійну, єдино можливу і оптимальну рівновагу економічної системи.
Феномен насичення полягає в тому, що результат від вкладення кожної додаткової одиниці ресурсу має тенденцію до зниження. Окремим випадком його прояву є закон граничної продуктивності, згідно з яким доходи власників факторів виробництва визначаються граничними продуктами, що створюються відповідними факторами.
Конкуренція виникає внаслідок природного прагнення багатьох індивідуалістичних агентів мати у власності, використовувати і контролювати обмежені ресурси. Досконала конкуренція практично виключає опортуністичну поведінку і застосування на ринку будь-яких альтернативних обміну способів одержання благ. Запоруками досконалості є мінімальна взаємозалежність учасників угод, їх повна економічна свобода, відсутність перешкод для обміну, входу на ринок і виходу з нього, повнота і доступність інформації, необхідної для прийняття рішень.
» следующая страница »
1 ... 27 28 29 30 31 3233 34 35 36 37 ... 241