Вплив рівня будь-якого фактора на вибір організаційної форми трансферу технології можна представити у вигляді обмеження реакцій на конкретні зловживання фірми-партнера або бездіяльність. Звичайно, що рівень впливу при різних організаційних формах буде різним.
Для аналізу виявлених факторів скористаємося функцією бажаності Хар- рінгстона [1, с. З б]. В основі побудови цієї функції лежить ідея перетворення натуральних значень в безрозмірну шкалу. Для її отримання зручно користуватися готовими таблицями відповідностей емпіричних та числових систем (табл. 2.13). При цьому оцінку кожного фактора можна зробити на основі апріорної інформації щодо його можливого прояву.
Таблиця 2.13
Стандартні позначення інтервалів шкали бажаності______________________
|
Позначення інтервалу |
Межі інтервалу |
|
Дуже добре |
1-0,8 |
|
Добре |
0,8-0,63 |
|
Задовільно |
0,63-0,37 |
|
Погано |
0,37-0,2 |
|
Дуже погано |
0,2-0 |
На нашу думку, при здійсненні трансферу технологій можна виділити такі фактор-сигнали прояву трансакційних витрат:
- зацікавленості учасників трансферу в ціні;
- складності технології та якості її передачі;
- вплив рівня законодавчого забезпечення;
- ступінь повторюваності аналогічних трансакцій.
Визначимо можливі способи виявлення зазначених фактор-сигналів.
1. Фактор-сигнал зацікавленості учасників трансферу у ціні. При визначенні ціни технології важливе місце займає зацікавленість сторін у макси- мізації своїх економічних інтересів, яку можна виразити через індекс зацікавленості в ціні. Тому після попередньої оцінки цінності (важливості, корисності) технології для імпортера важливо порівняти її ціну із очікуваним чистим прибутком у разі залучення технології на підприємство. Для цього складається бізнес- план, де обґрунтовуються обсяги виготовлення продукції за допомогою нової техніки (технології). Очевидно, що економічною передумовою придбання нової технології має бути більший прибуток від її використання, ніж нормальний його рівень в даній галузі промисловості.
З іншого боку, експортер технології (за умови, що вона передається на контрактних умовах) розраховує на частину отримуваного імпортером технології надприбутку, тобто надприбуток повинен розподілятися між експортером та імпортером технології. При цьому, як наголошує Р. Шаяхмедов, для імпортера технології він повинен хоча б удвічі перевищувати суму, яка відповідає річному банківському проценту від розміщення на депозиті коштів, які дорівнюють інвестиціям, вкладеним у нову технологію. Експортер технології повинен отримати у якості плати за неї таку частину надприбутку, яка є порівнянною з надприбутком імпортера (на думку Р. Шаяхмедова, не менше 30 %) [64]. Світовий досвід показує, що частка експортера технології в розподілі прибутку має бути не меншою, ніж розмір проценту платежів-роялті, встановленого в галузі. Таким чином, взаємна зацікавленість у трансфері технології експортера та імпортера визначатиметься співвідношенням їх часток у надприбутку, отриманому від її використання імпортером.
Виходячи з цієї передумови, можна розрахувати нижню (для експортера) і верхню (для імпортера) межі ціни технології. При цьому для абстрагування від фактора обсягу виробництва (до якого, як правило, прив’язується плата за передану технологію, наприклад, при ліцензуванні), вартість технології (її ціну) доцільно виразити з розрахунку на одиницю виготовленої продукції у натуральному вимірі. Це дасть змогу також усунути вплив часового чинника.
» следующая страница »
1 ... 185 186 187 188 189 190191 192 193 194 195 ... 241