Таким чином, варто погодитися з думкою сучасного дослідника інформаційної теорії Ж. Сапіром, який пропонує відмовитись від моделі “сигнал-реак- ція” і ввести поняття інтерпретації сигналу, яке необхідне для аналізу інформації [54].
З врахуванням наведених міркувань, можемо дійти висновку, що для зменшення трансакційних витрат при здійсненні трансферу технологій, особливо в деяких організаційних формах, доцільно виділити головні аспекти, від яких залежить успіх трансферу і приділити їм належну увагу. Тобто необхідно здійснити попередній відбір інформації, перерозподіливши її на окремі частини. Тоді формула (2.13) може набути вигляду:
Втр = Ік • jn * X І1...ІП • XÎ1---jk (2.14)
При цьому вважаємо, що особливу увагу слід звернути на особливості та рівень захисту права власності на об’єкт трансферу, які притаманні різним організаційним формам, оскільки вони суттєво впливають на розміри супутніх трансакційних витрат, особливо з огляду на недосконалість вітчизняного інсти- туційного середовища.
Таким чином, враховуючи наведене вище, можна стверджувати, що вибір організаційної форми передачі технології має охоплювати, крім суто фінансових чинників, виявлення і аналіз трансакційних витрат підприємства за кожною організаційною формою трансферу. При цьому основними завданнями, які потребують вирішення є:
1. Визначення набору фактор-сигналів, що формують трансакційні витрати підприємства-імпортера технології внаслідок порушення його інтересів.
2. Розробка єдиної системи оцінювання виявлених фактор-сигналів.
3. Розрахунок кожного із факторів.
4. Розробка системи врахування фактор-сигналів при виборі організаційної форми трансферу технологій
Як було зазначено раніше, незалежно від організаційної форми трансферу технології (крім лізингу) у цьому процесі приймають участь дві зацікавлені сторони - експортер та імпортер технології і трансакційні витрати проявлятимуться у ході з’ясування позицій і узгодження інтересів кожної із сторін.
Так, інтереси підприємства-експортера визначаються його позицією стосовно технології, яка передається. З одного боку, експортер зобов’ язаний передати технологію з максимальною корисністю для підприємства-імпортера. З іншого боку, підприємство-експортер має свої особисті інтереси - якнайбільше отримати за свою технологію (в тому числі через максимізацію термінів виплати роялті), а також зменшити витрати, пов’язані з передачею технології (наприклад зменшити кількість перевірок якісної роботи обладнання, консультативних послуг тощо). Наприклад, якщо платежі відбуваються одразу і імпортер не має змоги анулювати контракт у майбутньому, то це спричиняє низьку зацікавленість експортера в якісній передачі технології, що вимагає від підприємства-імпортера збільшення трансакційних витрат для попередження опортуністичної поведінки експортера.
Інтереси імпортера технології зосереджені на отриманні якісної технології з відповідними правами і найнижчими витратами протягом її використання. Його зацікавленість в технології залежить передусім від важливості технології в технологічному процесі, що, в свою чергу, залежить від галузі виробництва. Імпортер здатен впливати на рішення щодо вибору обома учасниками обміну форми трансферу технології через цінові та організаційні механізми.
Взаємовідносини між експортером і імпортером технології визначаються обсягом прав на технологію, які можуть охоплювати право на:
а) використання технології;
б) розпорядження (передачу) технології третім особам.
» следующая страница »
1 ... 183 184 185 186 187 188189 190 191 192 193 ... 241