Право на використання технології регулює подальше використання її обома учасниками технології, в тому числі право на це експортера; водночас воно не передбачає контроль над імпортером. Це проявляється тоді, коли трансфер технологій здійснюється без ліцензійного супроводу і можливо, коли технологія немає високої вартості, або коли вона втілена в технологічному обладнанні тощо.
Право на розпорядження (передачу) технології третім особам виникає у разі ліцензованого трансферу і передбачає здійснення експортером контролю над переданою технологією. Реалізація прав здійснюється через надання ліцензії та контроль над її виконанням. Ліцензування відбувається на основі складення ліцензійного договору (угоди), яка передбачає, що імпортер має використовувати або розповсюджувати технологію згідно ліцензії.
У разі, якщо підприємство-експортер не передбачає в подальших своїх планах використовувати технологію, то ризики, пов’язані з її передачею (і відповідні трансакційні витрати) для нього мінімізуються. Тобто, чим менш цінною для нього є технологія, тим меншими є ці витрати.
Для мінімізації ризиків підприємство-експортер використовує різноманітний захист - патентування, статус комерційної таємниці, обмеження кількості осіб, ознайомлених з ноу-хау тощо.
Аналіз витрат продавця (експортера) технології дає підстави стверджувати, що трансакційні витрати, які виникають у нього - це витрати на подолання опортуністичної (недобросовісної) поведінки імпортера, яка може спричинити недоотримання прибутків експортера від реалізації технології. Для захисту своїх прав та інтересів експортери можуть застосовувати:
- жорсткі контрактні форми контролю за використанням технології (наприклад, франчайзинг, ліцензування);
- адміністративний контроль за використанням технології (створення СП, поглинання власника технології);
- законодавчий захист (патенти, законодавство з охорони промислових зразків тощо);
- дослідження прав партнерів незалежними організаціями (експертами).
Як зазначалося раніше, технологія є основою виробництва конкурентоспроможної продукції, а тому доцільність її придбання визначається підпри- ємством-імпортером з позицій здатності суттєво підвищувати рівень конкурентоспроможності. Це забезпечується:
- отриманням повного комплексу технології, що забезпечує її ефективне функціонування у виробничому процесі;
- сервісним обслуговуванням технології;
- можливістю мінімізувати витрати, пов’язані з її пошуком та сервісним обслуговуванням;
- максимальним захистом переданої технології від копіювання.
Таким чином, можна стверджувати, що трансакційні витрати, які виникають в процесі трансферу технологій, обумовлені цінністю, властивостями та сферою застосування самої технології, а також здатністю суб’єктів трансферу технологій відстоювати свої позиції у ході переговорів.
Для порівняння різних за змістом, визначальними характеристиками та розмірністю фактори, які впливають на вибір організаційної форми трансферу вважаємо за доцільне зведення їх до однієї безрозмірної шкали.
Згідно найпростіших способів побудови узагальненої оцінки вихідного параметру при шляхах пошуку оптимальних умов за методом Бокса-Уілсона (метод стрімкого сходження) [1, с. 11], необхідно провести найпростіше перетворення - набір даних для кожного фактора диференціювати за шкалою, що приймає значення від 0 до 1.
» следующая страница »
1 ... 184 185 186 187 188 189190 191 192 193 194 ... 241