- проблеми, які може вирішити дана технологія;
- захищеність технології (оформлення правового захисту і можливість використання іншими без права дозволу);
- правила використання технології на ринку .
На основі наведених показників оцінюється технічна доцільність впровадження технології. Її можна визначити, скориставшись методикою, запропонованою Т. Бень та Т. Семеновою [10]. Дана методика передбачає врахування кожного спожитого ресурсу за технологією через показник його використання. Так, використання матеріальних витрат визначається коефіцієнтом матеріаломісткості матеріалів, використання енергетичних ресурсів - показником енерго- місткості, трудових ресурсів - показником трудомісткості; аналогічно можна розрахувати показники якості та безпеки виробництва. Згадані показники визначаються в натуральному вираженні, а тому необхідно зробити порівняння на основі шкали оцінок. Для кожної галузі є своя шкала. Кінцевим результатом має стати технологічна оцінка процесу, яка враховує витрачання всіх ресурсів. Її можна визначити за формулою:
то = е т (а Г1 х а т2... х атп), (2.11)
де а - умовна оцінка і-го показника за розробленою шкалою; п - кількість показників; т - вагомість і-го показника.
Основним недоліком цієї моделі є те, що вона не враховує час, протягом якого впроваджується нова технологія.
Оцінку окремих технічних параметрів процесної технології, таких як енергозбереження та ресурсозбереження, з врахуванням часового проміжку впровадження технології в порівнянні з аналогами можна дати на основі моделі аналізу та прогнозу ефективності галузей і технологій, розробленої В. Микитенком [38, 39]. Модель передбачає аналіз технологій заміщення на основі відносних показників енерго- і ресурсозбереження технології з врахуванням його коефіцієнта та відносної тривалості впровадження технології. Наприклад, математична модель енергозбереження, розроблена за згаданою методикою, має вигляд:
(У;
q = І (1 - а£)Л(£), (2.12)
0
де q - показник енергозбереження; а; - коефіцієнт енергозбереження; - відносний інтервал (фактор часу впровадження або дії інновації).
Недоліком цієї моделі є громіздкість розрахунків, а тому її доцільно використовувати в умовах трансферу складної технології, що охоплює весь технологічний процес підприємства. В інших випадках доцільно застосовувати наведену вище методику Т. Бень та Т. Семенової [10].
Етап завершується порівняльною оцінкою технічних характеристик альтернативних технологій, потенційно придатних для технологічного оновлення підприємства.
Етап укладання договору та передачі технології. Метою цього етапу є остаточний вибір технології і її власника, який має здійснити передачу, обґрунтування організаційної форми трансферу, підписання угоди та здійснення передачі технології.
Під час етапу укладання договору здійснюється техніко-економічне обґрунтування проекту і на його основі готується контрактна документація. В угоді враховуються попередні взаємоузгоджені інтереси кожної з сторін, що базуються на співвідношенні прибутків і витрат від здійснення даної угоди.
Наріжним каменем при підготовці контрактної документації є встановлення об’ єктивної ціни на технологію. Залежно від організаційної форми трансферу для розрахунку ціни технології можна скористатися показниками:
1. Витрат на розробку чи отримання технології фірмою-експортером, з зазначенням дати.
2. Витрат на правовий захист технології фірмою-експортером, з зазначенням дати.
» следующая страница »
1 ... 166 167 168 169 170 171172 173 174 175 176 ... 241