Підсумовуючи, зазначимо, що ця спрощена модель дає можливість стверджувати, що досягнення двох цілей - внутрішнього й зовнішнього балансу - не можливе за умови застосування одного з інструментів: фіскальної експансії чи девальвації. Щоб повернутися з точки В у точку А, уряд повинен і вдатися до дефляції, і здійснити девальвацію, контролюючи таким чином інфляційні процеси та досягаючи покращання поточного рахунку, тобто досягаючи двох цілей. Ідею щодо кількісної відповідності цілей економічної політики та інструментів їх досягнення, відому як "правило інструментів-цілей", було сформульовано Голландським економістом, лауреатом Нобелівської премії Яном Тінбергеном (Jan Tinbergen, 1952).
Концептуальний підхід Свона до розробки економічної політики є корисним і водночас надто спрощеним. Діаграма Свона дає можливість визначити, який саме рівень обмінного курсу є необхідним. Неправильне встановлення обмінного курсу за умов його фіксації, наприклад, переоцінка курсу, призведе до встановлення внутрішнього балансу ціною величезного дефіциту поточного рахунку; ціною досягнення зовнішнього балансу буде велике безробіття, при цьому обидва баланси неможливі. Модель Свона також допомагає обрати комбінацію політик зміни та переключення витрат для одночасного досягнення внутрішнього й зовнішнього балансу - скорочення / збільшення витрат та девальвацію / ревальвацію. Але підхід Свона зовсім не приділяє уваги міжнародному рухові капіталу, який значно посилився після другої світової війни та став визначальною рисою сучасної міжнародної економіки. Підхід Свона також не передбачає використання монетарної політики як інструмента впливу на сукупні попит і випуск в економіці, залишаючи в розпорядженні уряду практично лише один інструмент - бюджетну політику. Але використання одного інструмента не дає можливості досягнення двох цілей.
Результати досліджень, опубліковані Джеймсом Флемінгом (James Fleming, 1962) та Робертом Манделлом (Robert Mandell, 1962), виявилися величезним здобутком наукових пошуків досягнення загального балансу відкритої економіки. На відміну від моделі Свона, яка приділяє увагу лише поточному рахунку, у дослідженнях Манделла-Флемінга, що ґрунтуються на кейнсіанській моделі IS - LM, аналізується також роль міжнародних потоків капіталу.
Модель Манделла-Флемінга виходить з таких припущень:
□ Ціни у короткостроковому періоді є незмінними.
□ Мобільність капіталу абсолютна (не існує жодних обмежень щодо руху капіталу в країну чи за її межі).
□ Головним фактором міжнародної мобільності капіталу є різниця в доходності активів у різних країнах.
□ Різниця між внутрішньою (і) та світовою (/*) процентними ставками визначає напрям потоків капіталу. Перевищення світової процентної ставки над національною веде до відпливу капіталу з країни, перевищення національної - до припливу капіталів до країни.
□ Економіка вважається невеликою, що означає її залежність від інших країн та нездатність впливати на рівень світової процентної ставки (внутрішня процентна ставка встановлюється на рівні світової, тобто і=і).
» следующая страница »
1 ... 160 161 162 163 164 165166 167 168 169 170 ... 193