Вплив національного доходу щодо обмінних курсів Збільшення внутрішнього доходу спричиняє зростання трансакційного попиту на гроші. Якщо процентні ставки та грошова маса залишилися при цьому без змін, то зростанню попиту на реальні грошові залишки відповідатиме адекватне падіння внутрішніх цін (див. рівняння 7.3). Зниження цін всередині країни вимагатиме подорожчання валюти, що зумовлюється паритетом купівельної спроможності. З іншого боку, зростання іноземного доходу призводить до зниження рівня зовнішніх цін, а через це - до знецінення національної валюти відповідно до паритету купівельної спроможності.
"Скорочену форму" рівняння обмінного курсу спот (див. вираз 7.9) можна навести у такому вигляді:
Монетарна модель гнучкої ціни грунтується на припущеннях, що всі ціни в економіці є гнучкими; облігації є досконалими замінниками (субститутами); обмінні курси визначаються співвідношенням попиту і пропозиції грошей. За цих умов у країнах з високими темпами зростання грошової маси інфляційні очікування будуть вищими , що призведе до скорочення потреби тримати реальні грошові залишки, збільшення витрат на придбання товарів, зростання рівня внутрішніх цін та знецінення валюти відповідно до паритету купівельної спроможності валют.
Монетарна модель гнучкої ціни піддавалась численним емпіричним перевіркам, але, враховуючи, що підґрунтям цієї теорії є паритет купівельної спроможності, не дивно, що чітких емпіричних доказів знайдено не було.
Незважаючи на недосконалість монетарної моделі гнучкої ціни та її обумовленість паритетом купівельної спроможності, дана теорія є важливим доробком у загальній теорії валютного курсу, оскільки визначає пропозицію грошей, інфляційні очікування та економічне зростання як фактори, що сприяють зміні обмінного курсу.
7.3 Моделі з рівновагою.
-І------------------------------------------------------------
Ідеї класичної школи економіки розвивались представниками неокласичного напряму. Навіть за умов, коли ринкову економіку час від часу вражали кризи, вони заперечували необхідність макроекономічного регулювання, вважаючи, що ринковий механізм попиту і пропозиції має достатньо можливостей для подолання диспропорцій, які виникали, і встановлення порушеної ринкової рівноваги.
Неокласичні теорії і моделі рівноваги складались по двох напрямах; часткової економічної рівноваги і загальної економічної рівноваги, Поява першого напряму пов'язана з працями французьких і англійських економістів рубежу 19-20 століть А.Курно, У.Джевонса, Ф.Еджуорта, А.Маршалла, а другого — з працями швейцарців М.Е.Вальраса, В.Паретота інших.
Теорії часткової економічної рівноваги розглядали умови рівноваги конкретних ринків, риходячи із співвідношення попиту і пропозиції і формування ціни ринкової рівноваги. При цьому досліджувались такі явища, як еластичність попиту і пропозиції в залежності від цінні-ринкові періоди різної тривалості, в яких умови досягнення часткові економічної рівноваги різні. В цілому дані теорії розглядають рівновагу: з позицій мікроекономіки.
Мікроекономічний підхід характерний і для теорій загальної економічної рівноваги, хоча вони розглядають умови рівноваги всієї економічної системи. Саме в рамках даних теорій було сформовано уявлення про структуру економічної системи та її суб'єкти (підприємства і домашні господарства), економічний кругообіг як потоки продукту, ресурсів і доходів між ринковими суб'єктами, що опосередковуються ринками ресурсів і товарів та послуг. У відповідності з даними теоріями, умови загальної економічної рівноваги такі:
1) максимальний прибуток для кожного підприємця;
2) максимальна корисність продукту для кожного споживача у межах його доходу;
» следующая страница »
1 ... 156 157 158 159 160 161162 163 164 165 166 ... 193