Одним з головних недоліків моделі є її нездатність до урахування довгострокових бюджетних напружень, які виникають як через приватний, так і через державний сектори. У довгостроковому періоді витрати приватного сектора дорівнюватимуть сподіваному доходу, так само й витрати державного сектора, за відсутності створення додаткових грошей, дорівнюватимуть доходам бюджету від оподаткування. Це означає, що у довгостроковому періоді поточний рахунок перебуватиме у збалансованому стані. Однак передбачливий приватний сектор одразу ж почне збільшувати свої заощадження через можливе зростання рівня оподаткування, зумовленого необхідністю фінансування збільшених державних витрат. У результаті ефективність фіскальної політики буде значно послабленою.
Модель не надає значення ролі накопичень у відновленні довгострокової рівноваги. Зменшення накопичень викликає падіння імпортних витрат, що допомагає знизити дефіцит поточного рахунку. Це обмеження моделі засвідчує її короткостроковий характер, оскільки короткострокові наслідки впливу накопичень на функцію імпортного витрачання визнаються не надто суттєвими.
Однією з найскладніших проблем є моделювання фінансових потоків. Модель припускає, що підвищення процентної ставки зумовлює тривалі фінансові потоки ззовні. Однак сподіватися на те, що ці потоки будуть нескінченними, нереально: бажання іноземних інвесторів диверсифікувати структуру своїх інвестиційних портфелів призводитиме до скорочення потоків. За цих обставин єдиним шляхом до залучення капіталів має бути подальше підвищення процентної ставки доти, доки іноземні інвестори не вирішать знову реструктурувати свої портфелі. Таким чином, країна, яка потребує зовнішнього фінансування свого поточного дефіциту, мусить постійно підвищувати внутрішню процентну ставку. Інакше кажучи, імпорт капіталу є функцією зміни процентних ставок.
Головна проблема моделі Манделла-Флемінга полягає у впливі на очікування щодо валютних курсів. Модель ґрунтується на статичному обмінному курсі, тобто такому, майбутні зміни якого дорівнюватимуть нулю. Це посилання не позбавлене сенсу за фіксованих обмінних курсів, але за плавання валют воно навряд чи може бути придатним. Відповідно до моделі, монетарна експансія призводить до знецінення валюти за плаваючих обмінних курсів. За цих умов нереальним є припущення, що економічні агенти не зважатимуть на майбутнє знецінення валюти. Підвищення процентної ставки є необхідним для переконання агентів тримати валюту, яка має знецінитися, а це, у свою чергу, спричинюватиме зворотний ефект щодо внутрішнього інвестування. Отже, реальний ефект розширювальної грошової політики є слабшим за передбачуваний моделлю.
Критичної переоцінки зазнав статичний характер моделі, через який узгодження грошової та фіскальної політики виглядає досить простою справою. Як свідчить практика, у реальному житті надзвичайно важко досягти того ступеня гнучкості економічної політики, особливо фіскальної, який передбачено даною моделлю.
Модель Манделла-Флемінга добре ілюструє особливості здійснення економічної політики у відкритій економіці. Треба пам'ятати, що фіскальна та/або грошова політика як засоби досягнення повної зайнятості чинять значний вплив на платіжний баланс і обмінний курс, які, у свою чергу, мають зворотний ефект щодо внутрішньої економіки. Розробляючи економічну політику у відкритій економіці, необхідно брати до уваги численні важливі додаткові, порівняно із закритою економікою, фактори.
До головних висновків з моделі належить твердження про необхідність мати стільки ж незалежних інструментів економічної політики, скільки вона має цілей. Це важливий результат, який обґрунтовує проблематичність використання лише одного інструмента (наприклад, грошової політики) для досягнення усіх загальноекономічних цілей. Відтепер проблема полягає у визначенні певних інструментів для конкретних цілей, але теорія застерігає, що через відмінність структури економічних систем єдиних правил для розв'язування цієї проблеми не існує.
» следующая страница »
1 ... 164 165 166 167 168 169170 171 172 173 174 ... 193