Умовно можна виділити основні джерела формування підприємництва: колишня партійно-державна номенклатура, нова політична еліта, “тіньовики”, директорський корпус і підприємці “нової хвилі”, які починали з нуля.
Партійно-державна номенклатура включала в себе партійних та комсомольських працівників різних рівнів, керівну еліту міністерств, державних відомств і суспільних організацій. Номенклатура пережила сильний психологічний шок. На її очах руйнувалась стара система управління, зникали життєві орієнтири, до яких вона так призвичаїлась. Але вона досить швидко прийшла до тями і почала вести пошук свого місця в нових економічних структурах.
Важливу роль в залученні до підприємництва зіграли особисті зв'язки колишньої номенклатури. Близьке знайомство з багатьма директорами державних підприємств, знання основних товарних потоків дозволили "номенклатурі" пов'язувати між собою потрібних партнерів і одержувати, звичайно, комісійні. Після розпаду Радянського Союзу велика кількість "номенклатурників" опинилася в складі керівництва різних фондів, асоціацій, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств.
Представники колишньої номенклатури змогли скористатися обставинами, які на сьогодні втрачають своє значення. Невелика їх кількість зуміла сколотити пристойне багатство і навіть стати власниками засобів виробництва. Більш перспективна в цьому відношенні - частина нової політичної "номенклатури", яка ввійшла в структуру органів виконавчої і законодавчої влади.
Іншими джерелами формування підприємництва є "тіньовики" усіх мастей: "цеховики", шабашники, рекетири, представники кримінального світу.
Важливе джерело формування підприємництва, особливо в промисловості - директорський корпус, який в останні роки пережив значну еволюцію. "Червоні директори" відносно швидко і безболісно змінили свій колір, тим більше, що при своїй освіті і професійній діяльності вони вважали комуністичну ідеологію лише додатковим і примусовим тягарем. Уже в кінці 80-х років багато директорів здавали виробничі площі в оренду кооперативам, стали займатися виробництвом додаткової продукції, яка не входила в основну номенклатуру підприємства. Пізніше директори пережили бартерний період, навчилися шукати і знаходити собі партнерів, постачальників комплектуючих компонентів і покупців своєї продукції.
З початком приватизації і акціонування державних підприємств, частина директорського корпусу відчула, що з'явилась реальна можливість стати дійсними хазяїнами.
Найбільш чисельним і різноманітним прошарком підприємництва, що народжується, є представники "нової хвилі". Вони почали підприємницьку діяльність практично з нуля. На початку 90-х років були створені унікальні умови для того, щоб "робити гроші з повітря". Це стало можливим, перш за все, за рахунок існування штучно заниженого курсу рубля по відношенню до долара. За кордоном масовими партіями скуповували, наприклад, комп'ютерну техніку, радіоапаратуру і реалізували в СРСР за рублі, що приносило надзвичайні прибутки. Рублі конвертували в стабільну валюту і операції відновлювались.
За своїм характером, до цих операцій був близьким продаж за рублі по демпінгових цінах вітчизняної сировини (деревини, енергоносіїв, кольорових металів тощо). Іншими ефективними засобами збагачення стали фондові біржі. За відносно короткий термін сформувалась група мільйонерів, дійсно володіючих великими капіталами. До середнього прошарку "нової хвилі" підприємництва можна віднести більшу частину комерційних структур, що займаються тією ж торгі- вельно-посередницькою діяльністю, але в менших масштабах.
До представників малого бізнесу відносяться "лавочники", "човнярі", власники індивідуальних майстерень та магазинів, автомобілісти, які займаються приватним ізвозом; пенсіонери, які продають з рук цигарки, горілку тощо. Дрібний бізнес в більшості випадків уникає виплат податків державі і тому його можна віднести до "тіньової" економіки.
» следующая страница »
1 ... 12 13 14 15 16 1718 19 20 21 22 ... 256