В 1992 році Росія стала ініціювати обособлення своєї грошової системи, підштовхуючи тим самим інші країни СНД до виходу з цієї системи. В кінці першого кварталу 1992 р. Україна узгодила умови свого виходу з рубльової зони з кабінетом Міністрів та центральним банком Росії.
В Україні кінець першого - початок другого кварталу 1992 року були часом ринкової ейфорії. Умови виходу держави з рубльової зони були узгоджені в міждержавному протоколі, який визначив, що безготівкові кошти на території республіки будуть перераховані в гривнях, а готівкова рубльова маса, замінена на гривні, буде передана Росії і зарахована в актив Національного банку України. Але цей протокол так і залишився на папері. Часткова “соціалістична реставрація” на Україні, зумовлена об'єктивними економічними труднощами, відстрочила перехід до гривні.
Український купон був випущений в обіг у березні 1992 року, а карбованець, як новий грошовий знак - в кінці 1992 року. Курс долара зріс зі 100 купонів на початку 1992 р. до 145 в червні і до 1000 купонів в кінці 1992 р., курс карбованця по відношенню до долара склав 3000, а в кінці 1995 р. - 185-190 тис. крб.
Курс російського рубля до долара продовжував падати (див. лінію 1 на рис. 1.11), а курс українського карбованця за останні місяці стабілізувався на рівні 175-180 тис. крб. /дол. Це стало підставою для введення з 2 вересня 1996 р. української валюти (гривні) у співвідношенні 1.75 гривні за долар США.
Ми стали свідками та деякою мірою учасниками процесу зруйнування СРСР - державного і суспільного устрою, створеного внаслідок практичної реалізації умоглядної моделі соціалізму. Відставання Радянського Союзу від індустріально розвинутих країн - економічне, структурне, технологічне, екологічне, яке накопичувалось протягом десятиріч, набуло в другій половині 80-х років загрозливого характеру. Мілітаристично могутня наддержава XX ст. СРСР була абсолютно не підготовлена до переходу до ринкової економіки і, в цілому, в цивілізацію третього тисячоліття.
У спадщину від колишнього Радянського Союзу та Радянської України з характерним для них тотальним одержавленням практично всіх суспільних відносин, незалежна Україна одержала монопольно- державну, керовану бюрократичним способом власність, структур- но-деформовану економіку у формі певної складової частини “єдиного народногосподарського комплексу” СРСР; зруйновану структуру партійно-державної влади; партійно-радянсько-військово- господарську еліту, яка втратила політичні та ідеологічні орієнтири; неструктуроване громадянське суспільство, в якому основна роль належала не особі, а трудовому колективу; трудову етику, побудовану, головним чином, на принципах позаекономічної мотивації трудової активності, що безперечно руйнувало хазяйську мотивацію й самоцінність праці, тощо (59).
В Україні продовжувала погіршуватися економічна ситуація.
У 1994 році обсяг промислової продукції в міжнародних цінах (поточних доларах) скоротився порівняно з 1990 р. на 70%, а обсяг сільськогосподарської продукції - на 30%. Що ж до рівня життя населення, то в цілому за 1994 р. реальна зарплата становила 32,9% від рівня 1990 р. (60).
Реальний ВВП України, розрахований Євроцентром, склав у 1995 році 56,1 млрд постійних рублів 1990 року (приблизно 30 млрд дол), що на 7% нижче рівня 1994 року і майже в 2,5 рази нижче рівня 1992 року (65). Найбільш негативним наслідком економічної кризи в Україні стало різке скорочення інвестиційної діяльності. За 1991-1995 рр. обсяг капіталовкладень зменшився на 62,8%. Зниження інвестиційної активності значно випереджало зменшення обсягів виробництва. Капітальні вкладення в економіку в 1995 році скоротилися на третину тільки порівняно з 1994 роком. При цьому основна частка капіталовкладень припадала в 1995 році на галузі проміжного продукту: вугільну промисловість - 22,6%, чорну металургію - 17,9%, паливну промисловість - 11,6%, електроенергетику - 16,3%. Порівняльна частка капіталовкладень в машинобудування за останні
» следующая страница »
1 ... 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 ... 256