В найсучаснішому виробництві (виробництві світового рівня) роль зовнішньої експертизи зведена до мінімуму. Найбільш успішні в конкурентній боротьбі компанії намагаються розвиватися на власній основі, шляхом накопичення свого виробничого потенціалу, надання творчого простору та можливостей ділового і професійного розвитку всім своїм працівникам. В той же час, вони з повагою відносяться до можливостей і досвіду інших фірм, намагаються бути, по можливості, більш ознайомленими про справи своїх головних конкурентів, але роблять це вони, в першу чергу, для того, щоб точно знати, де самі знаходяться, чи втрачають вони свої позиції лідера на ринку чи ні, знаходяться на гребені нових ідей, віянь і підходів чи ні. Ось чому такі компанії намагаються створити міцні зв’язки та системи взаємовідношень працівників по горизонталі в межах всієї своєї організації, щоб рішення про розробку товару або його реалізацію були з самого початку якомога тісніше пов'язані з рішенням всього комплексу виробничих задач, щоб всі функції управління були якомога тісніше пов'язані з кінцевим господарським результатом. Крім того, такі фірми спираються на власні науково-дослідницькі та експериментально- конструкторські роботи, на експериментування, постійну підготовку та перепідготовку робочої сили, оновлення організації управління. Багато чого в організації управління компанією з виробництвом найсучаснішого світового рівня може видаватися парадоксальним, загадковим і навіть безглуздим. Адже всі сучасні теорії управління виходять з принципів раціональності - раціональності в усьому. Звідси пошук шляхів усунення дублювання функцій в апараті управління, прагнення побудувати всю систему причинно-наслідкових зв'язків, що визначають механізм найбільш раціонального функціонування систем управління. На це й прикладаються основні зусилля, хоча навіть з сучасної медицини відомо, що вірний діагноз, абсолютна вірна процедура лікування, найбільш ефективні ліки ще не гарантують хворому зцілення. Все залежить від психічного стану пацієнта і вміння лікаря так побудувати процес лікування, щоб психічний стан хворого не протидіяв би вжитим процедурам. Інакше, сторонні явища можуть виявитися куди більш згубні для людського організму, ніж та хвороба, від якої його намагались вилікувати. Дещо подібне на сьогодні має місце і в управлінні. Такі фактори, які раніше мали невелике значення, як довіра людей, прагнення до лідерства набувають часом вирішальне значення для успіху в конкурентній боротьбі в порівнянні з найбільш раціональними і суворо науковими методами організації. Окремі спеціалісти з менеджменту (30) вважають, що не потрібно прагнути робити свій бізнес занадто раціональним. Це пояснюється тим, що найбільш раціональні за складом характеру люди, ніколи не в змозі почати нічого по-справжньому нового, тим більше розпочати нову справу або створити нове підприємство. Вони не намагаються кинути виклик значним компаніям в їх галузі, не прагнуть перевершити їх, а головне, ніколи не прагнуть до лідерства в своїй сфері бізнесу - не до влади, а саме до лідерства. Коли бізнес стає занадто аналітичним, сконцентрованим на підрахунку витрат і переваг, рівня ризику і рівня доходів, це відлякує тих, хто воліє до збільшення частки ринку, до динамічного зростання і до місця під сонцем. Компанія за такої ситуації ризикує втратити найбільш талановитих, захоплених своєю справою працівників. При цьому слід мати на увазі, що конкурент, якого легше всього спровадити з ринку - найбільш раціональний в своїй діловій поведінці. І все, що ви повинні при цьому зробити - тільки переконати його, що ви самі непередбачені і нелогічні в своїх діях.
Головна шкода від так званого наукового управління, що базується на раціональності завжди і у всьому, полягає в створенні жорсткої системи, яка, по суті, починає відштовхувати будь-які нововведення в організації і технології виробництва, позбавляє його динаміки. Керівникам із старим мисленням потрібно зрозуміти, що прагнення до раціональності - це завжди намагання досягти статичної, а не динамічної рівноваги. При незмінному технологічному устрої виробництва, при старому складі робочої сили, при застиглому зовнішньому господарському середовищі, раціоналізація управління - це шлях до найбільш ефективної системи. Але зовсім інакше в динаміці. Тут раціональність стає перепоною гнучкості пристосування виробництва і управління до нових умов, незалежно від того, стали ці зміни умов результатом останніх досягнень науки і техніки, чи самих умов господарювання. Посилення, наприклад, систем контролю за виробничими процесами перешкоджає проведенню тут експериментів і раціоналізаторської діяльності. Керівництво одержує премії переважно за досягнення короткострокових результатів, за підвищення поточної рентабельності виробництва (як правило, в межах кварталу, а то й місяця), а центральним завданням управління стає виконання графіку постачань і додержання кошторису витрат за поточний місяць. Якби всі інші підприємства галузі займалися тим же, то шкідливість подібного підходу проявиться, природно, не відразу. Але коли необхідно мати справу з конкурентами, які використовують як головну свою зброю, першокласні системи виробництва, з подібним підходом до організації виробництва краще піти з ринку для запобігання більших втрат.
» следующая страница »
1 ... 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 ... 256