Однак на рівні підприємства, функції радянського директора по деяких параметрах співпадали з функціями західних менеджерів. Так, радянські підприємства функціонували в рамках приблизно того ж “технологічного” методу виробництва, що базувався на фордівсько- тейлорівській системі організації виробництва і праці, масового виробництва на великих підприємствах, пірамідально-ієрархічній системі управління “зверху вниз”, чіткого розподілу функцій між керівниками і підлеглими. Однак слід зауважити, що, починаючи з 30-х років, ця система на Заході поступово модифікується, чого не можна сказати про вітчизняну систему. Крім того, ще Генрі Форд-І ввів у 1914 році заробітну плату в розмірі 5 дол. в день, що в 2 рази перевищувала звичайну. Форд встановив своїм робітникам таку заробітну плату зовсім не через свою велику щедрість або почуття жалю. Його зовсім не хвилював їхній життєвий рівень. Генрі Форд-І ніколи не приховував істинну причину введення добової платні робітникам в 5 дол.: він хотів, щоб розмір заробітку його робітників дозволяв їм купувати вироблені ними самими автомобілі. Іншими словами, Генрі Форд створював середній клас. Він розумів, що автоіндустрія і, як слідство, і “Форд мотор компані” можуть дійсно досягти успіху, якщо її продукція, її автомобілі стануть доступними не тільки для багатіїв, але і для трудящих. Нічого подібного не відбувалося в Радянському Союзі. Г.Форд з 1905 по 1923 роки збільшив випуск своїх автомобілів з 18,7 тис. до 2,2 млн штук за рік, підняв заробітну плату робітників з 2 до 6 дол. за день, а свій капітал із 100 тис. дол. в 1905 р. до 240 млн дол. в 1923 р., при цьому знизивши ціну за автомобіль з 350 до 240 дол. Такого об'єму виробництва легкових автомобілів не зміг досягти Радянський Союз за весь період свого існування з його величезним потенціалом і за допомогою американців, німців, італійців тощо.
Директори підприємств, як і інші члени радянського суспільства, юридично не були власниками засобів виробництва, а всього лиш партійно-державними управляючими державною власністю.
Однак власність означає не лише володіння, але також відношення розпорядження і управління. Комуністична ідеологія була не в змозі повністю відмінити закони природного розвитку. В Радянському Союзі хоча і в деформованому вигляді, а все ж існували товарно-грошові відносини. Державно-адміністративна система була примушена дати в розпорядження підприємству хоча б невелику економічну самостійність: виділити йому основні і обігові кошти, відкрити в банку фінансовий рахунок, зробити його юридичною особою. До того ж, був декларований принцип госпрозрахунку, тобто в голову кута ставилась рентабельність підприємства: після розрахунків із своїми економічними партнерами і виплати державі податків, у нього повинен був залишитись чистий прибуток.
Але хто ж фактично розпоряджався на підприємстві і управляв державними засобами виробництва? У всякому разі не трудовий колектив і не виборничі органи - партком і профком підприємства. Справжнім хазяїном був все-таки директор. Він розпоряджався фінансовими засобами, мав свій директорський фонд, практично одноособово визначав кадрову політику і оплату праці. Ніхто інший, як директор, розподіляв житло, будував дитячі садки, будинки відпочинку, поліклініки. Тому він вважав, що має право стверджувати: “мій завод”, “мої робітники”.
Таким чином, в хибній економічній системі сформувався і своєрідний тип радянського “підприємця”. Це був один із парадоксів радянської дійсності: офіційний режим усіма засобами протидіяв появі вільного підприємництва і в той же час був примушений створювати могутній директорський корпус, який одночасно виконував функції менеджменту і підприємництва.
В 1987 році були прийняті закони “Про кооперацію в СРСР” і “Про державне підприємство”. Це була спроба впровадження поло- винчатих економічних реформ, що означали часткову реанімацію підприємництва, яке стало відроджуватись, перш за все, у вигляді кооперативів, що займалися торгово-посередницькими послугами населенню (ремонтом автомашин і квартир, продажем будівельних матеріалів тощо). Дещо пізніше стали створюватися торгівельні і фондові біржі, комерційні банки.
» следующая страница »
1 ... 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 ... 256