1) ЗВ>НДФЗ;
2) підприємство має кредити та позики, не погашені у встановлений термін.
Виявлення такого становища свідчить про неможливість підприємства вчасно розраховуватися зі своїми кредиторами.
Побудова та використання статистичних моделей діагностики банкрутства підприємства.
Статистичні моделі прогнозування банкрутства є простим та ефективним інструментом, застосування якого дає можливість з певною ймовірністю стверджувати, чи збанкрутує підприємство протягом певного періоду часу, чи ні. Простота використання статистичних моделей полягає в їх чисельному визначенні, тобто в отриманні чисельного показника вірогідності банкрутства на основі обробки певного обсягу економічної та фінансової інформації оцінюваного підприємства [129, с. 155 — 165].
Значний внесок у розробку статистичних моделей прогнозування банкрутства вніс відомий дослідник Едвард Альтман. Внесок Е. Альтмана до проблем діагностики банкрутства необхідно розглядати в двох аспектах.
По-перше, з ім’ям Е. Альтмана пов’язаний перехід від пошуку одномірних індикаторів кризи та банкрутства фірм до розробки багатомірної системи діагностики.
По-друге, Е. Альтман є засновником технології багатофакторної статистичної моделі прогнозування банкрутства на базі застосування багатофакторного дискримінантного аналізу (БДА).
Використання БДА передбачає:
1) визначення кількості вихідних груп, що мають бути утворені та їх якісних характеристик;
2) формування інформаційної бази дослідження, тобто визначення залежності між деякою сукупністю кількісних характеристик масиву об’єкта дослідження та їх якісною ознакою;
3) використання математичного апарату БДА, що дає змогу знайти лінійну комбінацію характеристик, яка найкращим чином поділяє сукупність на певні групи.
Кореляційна лінійна функція записується наступною формулою:
2 = £ Ап х ^ , (17.3)
де: г — показник неплатоспроможності підприємства; Ап — дискримінантні коефіцієнти, тобто параметри, які показують міру впливу показників на ймовірність банкрутства; хп — показники (фактори впливу) діяльності підприємства.
На основі дослідження американських корпорацій (вибірка з 66 корпорацій) було розроблено п’ятифакторну модель прогнозування банкрутства, більш відому як Т-рахунок Е. Альтмана:
Т = 1,2х1+1,4х2+3,3х3+0,6х4+0,999х5 ,
де: х1 — робочий капітал/сума активів (ліквідність); х2 — нерозподілений прибуток/сума активів (сукупна прибутковість за період діяльності); х3 — прибуток до виплати процентів і податків/сума активів (прибутковість); х4 — ринкова вартість власного капіталу/балансова оцінка заборгованості (фінансова структура); х5 — обсяг продажів/сума активів (рівень оборотності капіталу).
Показники, що увійшли до складу 2-рахунку, характеризують різні аспекти діяльності підприємства.
Так показник х1 — робочий капітал/сума активів, який часто використовується в дослідженнях корпоративних проблем, є виміром чистих ліквідних активів фірми відносно сукупних активів. Робочий капітал визначається як різниця поточних активів і поточних пасивів.
Показник х2 — нерозподілений прибуток/сума активів характеризує кумулятивний прибуток фірми за період її діяльності. За його допомогою вираховується вік фірми. Наприклад, відносно молода фірма може мати низький показник “нерозподілений прибуток / сума активів”, оскільки не було часу, щоб сформувати свій сукупний прибуток, а отже, імовірність бути класифікованою як банкрут у неї вища, ніж в іншої, старшої за віком. Це є спірним, але це реальна ситуація, тому що імовірність банкрутства більш висока на ранніх етапах розвитку фірми.
» следующая страница »
1 ... 343 344 345 346 347 348349 350 351 352 353 ... 445