Менеджмент організацій

Антикризова маркетингова стратегія передбачає:

22      глибокий аналіз ринкової ситуації і прогноз її розвитку (вивчення попи­ту, сегментування ринку, відбір цільових сегментів, наявне і очікуване співвідношення між попитом і пропозицією);

23      оцінку ступеня свободи у встановленні горизонтальних контактів (з кон­курентами і підприємствами-партнерами);

24      визначення своєї власної позиції на ринку і комерційного ризику, пов’я­заного зі зміною цієї позиції під впливом конкурентів;

25      розробку самостійної організаційної, техніко-технологічної, цінової політи­ки підприємства з метою зміни кон’юнктури;

26      збір, обробку і аналіз інформації про фактори, які формують ринкове ото­чення підприємства;

27      підготовку висококваліфікованих спеціалістів і керівників, здатних вести ділові переговори і практично реалізовувати маркетингову програму від початку до кінця.

Розробка спеціальної маркетингової програми не обмежується тільки виз­наченням стратегічних цілей і тактики їх досягнення. Необхідним елементом антикризової маркетингової стратегії повинні виступити цінова і асортимент­на політика в зв’язку з діяльністю всіх учасників ринку. Такий підхід дасть мож­ливість суттєво скоротити витрати на маркетинг за рахунок інтеграції мате­ріальних, фінансових і трудових ресурсів на всіх етапах розробки і виведення товарів та послуг на ринок.

Отже, використовуючи перераховані вище етапи антикризової стратегії, проводячи розумну цінову і асортиментну політику, підприємство зможе по­долати кризову ситуацію, в якій воно опинилося.

Антикризова інвестиційна політика спрямована на подолання інвестицій­ного спаду в період кризи і депресії, структурну перебудову виробництва і фінансове оздоровлення підприємства. Вона включає розробку інвестиційної стратегії і тактики на кількох рівнях:

14.                державного регулювання;

15.                  потенційних інвесторів (комерційних банків, пенсійних фондів, страхових компаній і дрібних масових інвесторів);

16.               підприємств як об’єктів інвестування [7, с. 261 — 264].

Інвестиційна стратегія як складова частина стратегічного планування вклю­чає в себе такі напрямки:

S управління ризиком;

S програмно-цільове управління і складання капітальних бюджетів;

S стратегічний аналіз;

S               стратегічне управління.

Успіх антикризової інвестиційної політики в більшості залежить від інвес­тиційних рішень, які сьогодні приймаються на всіх рівнях, тому досить важли­вим є забезпечення нерозривного зв’язку між стратегічними і тактичними рішеннями. Тактичні інвестиційні рішення частіше оперують відносно неве­ликими сумами засобів і не означають відмови від інвестиційної політики, яка проводилася раніше. Стратегічні інвестиційні рішення оперують значно більшими сумами фінансових засобів і можуть зумовити рішучу відмову від фінансової інвестиційної політики, яка проводилась раніше, викликати суттєві зміни очікуваних доходів і підвищення фінансових ризиків.

Розробка антикризової інвестиційної стратегії ґрунтується на ряді базових правил прийняття інвестиційних рішень і вимагає чіткого визначення змісту проблеми, цілей інвестиційної стратегії, вироблення пріоритетів і суворого дотримання основ прийняття рішень щодо інвестицій. Базовими правилами прийняття інвестиційних рішень визначаються:

11.     проблеми інвестування;

12.     природа інвестицій;

13.     оцінка майбутніх затрат і доходів;

14.     додаткові грошові потоки;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 348 349 350 351 352 353354 355 356 357 358  ... 445