Менеджмент організацій

По закінченні строку санації або за наявності підстав для дострокового при­пинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт. Цей звіт повинен містити відомості про фінансово-господарсь­кий стан боржника.

Суд затверджує звіт керуючого санацією і виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство, якщо зборами кредиторів за результа­тами розгляду цього звіту прийнято рішення:

—про виконання плану санації, закінчення процедури санації та віднов­лення платоспроможності боржника;

—про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника.

Не затвердження судом звіту керуючого санацією або неподання такого звіту є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної про­цедури.

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрутство) — це домо­вленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформлюєть­ся як письмова угода сторін; набирає чинності у разі затвердження її судом; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та наступної черг, виз­начених ст. 31 Закону.

Дуже важливим для процедури мирової угоди є положення Закону, згідно з яким органи податкової служби та інші державні органи, які здійснюють конт­роль за справлянням податків і зборів, зобов’язані при укладанні мирової уго­ди погодитись на:

—прощення (списання) всієї заборгованості по сплаті податків і зборів, яка виникла у строк, що передував двом повним календарним рокам до дня подан­ня заяви про порушення справи про банкрутство;

—прощення (списання) частини заборгованості, що виникла протягом двох останніх років перед поданням заяви про порушення справи про банкрутство, або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості до шести років.

Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство — це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості бан­крута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його бор­гах. Тривалість ліквідаційної процедури — дванадцять місяців, цей термін може бути продовжено судом ще на шість місяців.

Ліквідатор — фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної про­цедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо ке­руючого санацією.

Ліквідаційна комісія (її склад) призначається судом за клопотанням ліквіда­тора, погодженим з комітетом кредиторів.

Ліквідатор виконує такі повноваження:

—здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;

—     приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;

— здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

—вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що зна­ходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);

— очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (усі види май­нових активів банкрута, які належать йому на праві власності або праві повно­го господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та вияв­ленні в ході ліквідаційної процедури);

— звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;

—заявляє про відмову від виконання договорів банкрута, щодо яких є заін­тересованість з боку боржника, керуючого санацією чи кредиторів;

—реалізує майно банкрута в установленому порядку (оповіщення через засоби масової інформації про погоджений з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосу­вання, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основному рахунку боржника).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 338 339 340 341 342 343344 345 346 347 348  ... 445