Менеджмент організацій

Дисциплінарне стягнення накладається не пізніше одного місяця з дня ви­явлення проступку, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування стягнення керівник повинен зажадати від порушника тру­дової дисципліни письмове пояснення, розібратися в причинах його проступку.

Для визначення заходу дисциплінарного стягнення керівник повинен вра­ховувати:

>                                 ступінь тяжкості вчиненого проступку,

>                                 шкоду, заподіяну проступком;

>                                 обставини вчинення проступку;

>                                 попередню роботу працівника.

Дисциплінарне стягнення оголошується працівникові в наказі і повідом­ляється під розписну.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення праців­ник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, він вважається та­ким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і сум­лінно виконував свої обов’язки, стягнення може бути знято до закінчення од­ного року.

Дострокове зняття дисциплінарного стягнення провадиться керівником, який наклав його.

Зняття дисциплінарного стягнення, накладеного вищестоящим керівником, провадиться цим керівником за клопотанням безпосереднього керівника.

Керівник несе повну відповідальність за правильне застосування прав, на­даних йому цим Статутом.

Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень розглядають­ся в установленому законодавством порядку.

В Кодексі законів про працю в статті 147 викладені стягнення за порушення трудової дисципліни [104].

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути пе­редбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Звільнення — це крайня міра, яку в деяких випадках можна вв’язати з юри­дичною санкцією. Відповідно до чинного законодавства звільнення — останній засіб впливу після декількох попереджень, або міра покарання за відомі грубі порушення, що не залишають порушнику ніяких шансів. Прикладами таких порушень може стати паління на території нафтопереробного заводу чи шах­ти, злодійство, образа тощо. До факту звільнення не можна відноситися з легкі­стю, так само як і не можна застосовувати його без ретельного розслідування при­чин, що змусили людину , порушити правило; завжди необхідно переконатися в тому, що прецедент не надуманий і що, злісний порушник є таким у дійсності.

Щоб уникнути додаткових проблем до розслідування порушення обов’яз­ково повинна бути притягнута довірена особа працівника. Необхідно завжди враховувати юридичні, моральні і мотиваційні аспекти звільнення і прибігати до цієї міри в самому крайньому випадку.

Тимчасове відсторонення від виконання обов’язків

Використовується досить широко. У деяких випадках ця міра незаконна, якщо застосовується без наступної оплати праці, оскільки в діючих норматив­них документах зазначено, що роботодавець не може позбавити працівника можливості заробляти собі засоби до існування, і це обговорено в його кон­тракті в розділі „Умови працевлаштування”. Однак якщо в договорі зазначе­но, що тимчасове відсторонення від виконання обов’язків може застосовува­тися як дисциплінарна міра, тоді її застосуванню ніщо не заважає.

 

« Содержание


 ...  323  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я