Ще один аспект системного підходу, наголошує Оптнер, полягає в наданні кваліфікованому персоналу можливостей для досягнення ними найкращих показників у своїй роботі. Людський фактор — найважливіший у цьому питанні і фахівці повинні використовувати системний підхід і зв’язані з ним методи для успішного вирішення проблем [291].
Таким чином, відношення Оптнера до застосування системного підходу з питань управління підприємствами відрізняється прагненням уникнути якої- небудь переоцінки його можливостей і орієнтацією на глибокий аналіз дійсного змісту різних за своїм характером проблем управління і розробку відповідних методів їх вирішення. Цей підхід відбиває одне з найбільш важливих і характерних напрямків сучасної теорії організації управління в США.
Підхід Боулдінга до формулювання основних концепцій загальної теорії систем характерний тим, що він, по-перше, починає з вичленовування явищ, що мають досить загальний характер і складають предмет дослідження багатьох наукових дисциплін, і, по-друге, групує їх у залежності від ступеня складності. До факторів, що мають загальне значення, він відносить:
а) індивідууми — електрон, атом, молекула, клітина, рослина, тварина, людина, родина, плем’я, держава, церква, фірма і т.п. Усі вони взаємодіють з навколишнім середовищем, до складу якого входять інші “індивідууми”, наслідком чого є визначена поведінка, тобто певні дії, зміни тощо;
б) поведінка кожного “індивідуума”, що визначається його власною структурою;
в) ріст, що представляє собою настільки важливий і специфічний аспект поведінки, що підлягає виділенню в спеціальну категорію;
г) інформація і зв’язок, у силу їхнього особливого значення вони виділяються як окрема категорія з усього комплексу взаємин.
Установивши елементи і категорії кожної системи, Боулдінг виділяє далі вісім ієрархічних рівнів систем [288].
1.Статичні системи. Типовими системами цього класу можуть бути атоми в молекулі, карти Землі чи Сонячної системи. Такого роду системи можна, на думку Боулдінга, виявити майже у всіх областях реальності, і їх варто розглядати як фактичну основу (чи організаційну схему) усяких систематичних (організаційних) знань.
2.Прості динамічні системи. Це — системи рівня годинникових механізмів, де рух детермінований. До них можуть бути також віднесені і достатньо складні машини, на зразок парового двигуна чи динамо-машини, так само як і значна частина теоретичних знань в області фізики, хімії й економічної науки.
3.Прості кібернетичні системи (прикладом їх може служити термостат). До них відносяться всі системи, де має місце передача, комунікація й інтеграція інформації, процеси, що забезпечують саморегулювання системи і, таким чином, підтримують заданий стан.
4. Відкриті, чи самонастроювальні, системи. Це рівень, на якому відбувається відділення органічного життя від неживої матерії. Він може бути також названий “клітиною”. До відкритих систем відносяться також вогонь і ріки.
5.Життя рослин. Тут виникає визначений поділ праці між клітинами, що формують “клітинні суспільства” листків, зерен тощо.
6. Царство тварин. На відміну від рослин, у яких органи почуттів розвинуті дуже слабко, у тварин формуються спеціальні інформаційні рецептори (ока, вуха і т.ін.), розвивається нервова система, що дозволяє мозку організовувати інформацію, регулюючи поведінку тварини.
7.Людина як система, що володіє здатністю самопізнання. Вона не тільки знає щось, але знає, що знає. Високорозвинена пам’ять, здатність говорити, сприймати й інтерпретувати символи, знання минулого досвіду тощо — усе це відрізняє людину від її скромних побратимів.
8.Соціальна організація. У цьому випадку об’єктом дослідження є не індивідуум, а його ролі. Соціальна організація визначається як ряд чи група ролей, зв’язаних у систему через канали комунікацій.
» следующая страница »
1 ... 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30 ... 445