Особливістю другого підходу, як відзначає Б. Рудвік, є те, що в цьому випадку виходять насамперед з “логіки системного аналізу”. З цих позицій системний аналіз розглядається в основному як методологія з’ясування й упорядкування, чи “структуризації”, проблеми, що потім уже може вирішуватися як із застосуванням, так і без застосування математики і комп’ютерів. У цьому значенні поняття “системний аналіз”, по суті, ототожнюється з поняттями “системний підхід” і “системні дослідження”, як вони застосовуються деякими американськими авторами.
Теоретичні проблеми системного аналізу в США й інших країнах продовжують знаходитися в стадії розробки, і дотепер методологію системних досліджень не можна назвати достатньо сталою. Деякі американські дослідники робили спроби класифікувати різні напрямки системних досліджень у залежності від характеру проблем, що є предметом аналізу. До них варто віднести Г. Саймона, А. Ньювелла, С.Л. Оптнера, С. Черчмена, Р.Л. Аккоффа й ін. Критерієм поділу різних проблем на класи, як правило, є ступінь можливої глибини їхнього пізнання. Виходячи з цього в найбільш загальному вигляді всі проблеми діляться на три класи: “добре структуровані”, “неструктуровані” і “слабоструктуро- вані”.
До “добре структурованих” відносяться такі проблеми, у яких істотні залежності чітко виражені і можуть бути представлені в числах або символах. Ці проблеми називають також “кількісно вираженими”; у вирішенні проблем цього класу широко використовують методологію “дослідження операцій”.
“Неструктурованими” є такі проблеми, що виражені головним чином у якісних ознаках і характеристиках і не піддаються кількісному описанню і числовим оцінкам. Дослідження цих “якісно виражених” проблем можливо тільки евристичними методами аналізу. Тут відсутня можливість застосування логічно упорядкованих процедур розробки рішень.
До класу “слабоструктуризованих” відносяться проблеми, що містять як якісні, так і кількісні елементи. Причому невизначені, що не піддаються кількісному аналізу залежності, ознаки і характеристики мають тенденцію домінувати в цих “змішаних” проблемах. До цього класу проблем відносяться більшість складних задач економічного, технічного, політичного, воєнно-стратегічного характеру.
Докладний розгляд концепцій системного аналізу з урахуванням можливостей і умов їхнього застосування в промисловості та в державних закладах США приводиться в книзі Д. Клелланда і У. Кінга “Системний аналіз та управління проектами” [290]. Формулюючи своє поняття системного аналізу, ці автори пишуть, що практика системного аналізу не є ні догматичним застосуванням набору правил до ситуації, яка може не піддаватися регулюванню, ні поступкою прерогативи прийняття рішення якомусь містичному набору математичних рівнянь чи електронно-обчислювальній машині. На даній стадії практика системного аналізу є в значній мірі мистецтвом. Основи цього мистецтва увібрали в себе й основи науки, і закони логіки, а концептуальна структура є серйозною базою для аналізу. Однак на практиці судження й інтуїція людини грають саму важливу роль у вирішенні проблем в аналізі, у визначенні критеріїв, що повинні бути використані. Детальні моделі системного аналізу, незалежно від того, чи є вони математичними, графічними чи фізичними, у дійсності не дуже відрізняються від моделей, що створює кожна людина при вирішенні будь-якої проблеми. Основна різниця полягає в тому, що моделі системного аналізу є чіткими і тому з ними можна набагато легше маніпулювати і конструювати їх так, щоб вони більше відображали реальну дійсність, чим суб’єктивні моделі, що більшість людей зазвичай використовують для рішення проблем.
Концепції “системного підходу”, методологія “системного аналізу” набули широкого застосування в різних державних організаціях і великих промислових фірмах США. Системний аналіз проголошується інструментом, що забезпечує науковий підхід до оптимального вирішення завдань в інтересах досягнення найвищого ефекту.
» следующая страница »
1 ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 ... 445