Менеджмент організацій

Структурні взаємозв’язки в організаціях знаходяться в центрі уваги бага­тьох дослідників і керівників. Для ефективного досягнення мети необхідне ро­зуміння структури робіт, підрозділів і функціональних одиниць. Організація роботи і людей мають чималий вплив на поведінку працівників. Структурні та поведінкові взаємозв’язки, у свою чергу, допомагають установити цілі органі­зації, орієнтовані на їхнє досягнення. От чому необхідно ознайомитися з струк­турним підходом, що застосовується в різних організаціях для забезпечення основних елементів діяльності і взаємозв’язків між ними. Структурний підхід припускає використання поділу праці, охоплення контролем, децентралізації і департаменталізації.

Структура організації — це ті фіксовані взаємозв’язки, що існують між підрозділами і працівниками організації. Її можна розуміти як встановлену схе­му взаємодії і координації технологічних і людських елементів.

Схема будь-якої організації показує склад відділів, секторів і інших лінійних і функціональних одиниць. Однак варто мати на увазі, що такий фактор, як людська поведінка, що впливає на порядок взаємодії і на зусилля за узгоджен­ням дій, не може бути зображена на схемі. Саме людська поведінка визначає ефективність функціонування структури в більшій мірі, ніж формальний роз­поділ функцій між підрозділами.

От чому організаційну структуру будь-якої комерційної фірми, лікарні, бан­ку, урядового закладу варто розглядати з різних позицій і з урахуванням різних критеріїв. На її дієвість і ефективність впливають:

а)   дійсні взаємозв’язки, що виникають між людьми в процесі роботи. Це відбивається в схемах організаційних структур і в посадових обов’язках;

б)   діюча політика, посібники і методи, що впливають на людську поведінку;

в)   повноваження і функції працівників організації на різних рівнях управ­ління (нижчому, середньому, вищому).

При вмілому сполученні зазначених трьох факторів в організації може бути створена така раціональна структура, при якій існує реальна і сприятлива мож­ливість досягнення високого рівня ефективного виробництва.

Так як на організації впливає багато чинників, то вони можуть приймати різні форми своїх проектів.

Функційна (^) форма

Функційна форма — це проектування, що ґрунтується на функційному підході до структуризації. Цей проект названий и-формою (и— ипйагу, унітарний). В

Виконавчий

директор

і- Віце-презвденг з виробництва

Рис. 5.3. Функційна (II) форма для малої виробничої компанії

Розділ 3. Організація управління підприємством

Виробничі - менеджери

Начальники

змін

організації, що має структуру типу U-форми, працівники та організаційні оди­ниці об’єднані у великі функційні відділи, такі як відділ маркетингу, виробни­чий відділ. Для ефективної діяльності організації у цьому випадку потрібна го­ризонтальна координація, тобто по відділах, що є на одному рівні. За цю інтег­рацію та координацію найчастіше відповідає виконавчий директор і менеджери вищого рівня. На рис. 5.3 показано U-форму стосовно корпоративного рівня малої виробничої компанії. За такого проектування жодна із функційних сфер не може існувати без інших. Маркетинг, наприклад, бере продукцію з вироб­ництва для продажу, а кошти — з фінансового відділу, щоб заплатити за рекламу.

Однак цей підхід має як суттєві переваги, так і недоліки функційної струк­тури. Наприклад, він дає змогу організації укомплектовувати всі ключові по­сади функційними спеціалістами і полегшує координацію та інтеграцію. З іншого боку, веде до посилення централізації. Проект із функційною формою найчастіше використовують у малих організаціях, оскільки виконавчий дирек­тор має змогу особисто контролювати та координувати діяльність цілої фірми. У міру зростання організації такий контроль проводити щораз важче.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 114 115 116 117 118 119120 121 122 123 124  ... 445