Менеджмент організацій

Лінійні зв’язки мають в організаційній ієрархії спрямованість знизу вгору і виступають у формі поради, рекомендації, альтернативного вирішення та ін. Взаємовідносини розглянутих зв’язків із деякими аспектами діяльності органі­зації показані в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Співвідношення лінійних і функціональних зв’язків із деякими аспектами

діяльності організації

Аспекти діяльності	Лінійні зв’язки	Функціональні зв’язки
Підрозділи, що асоціюються із зв’язками	Постачання Виробництво Збут Продаж	НДДКР Кадри Фінанси Бухгалтерія
Завдання, які розв’язуються за допомогою зв’язків	Досягнення організаційних цілей	Підтримка і допомога керівництву в досягненні організаційних цілей
Форми здійснення зв’язків	Наказ, вказівка, розпорядження, завдання тощо	Рада, рекомендація, інформація для вирішення, альтернативне вирішення
Основа прав, реалізованих у зв’язку	Ієрархічна влада	Влада “ноу-хау”
Етапи вирішення, які реалізовані у зв’язку	Прийняття і виконання рішень	Розробка і підготовка рішення, оцінка рішення

Непрямі зв ’язки звичайно обмежені відповіддю на запитання “як?”, іноді — на запитання “коли?” і рідше — на запитання “де?” або “хто?”. Такий підхід стримує небезпечну тенденцію, що виникає при розширенні кола питань, що потрапляють під функціональне право. Це зауваження може бути віднесене, наприклад, до діяльності головного бухгалтера, начальника ВТК, які часто на­магаються “замінити” керівника організації.

Підвищення ефективності непрямих зв’язків залежить від розуміння харак­теру відносин, що виникають при реалізації функціональних прав. До успіху в даному випадку приводить широкий взаємний обмін інформацією між “лінією” і “функцією”, а також суміщення цілей тієї й іншої сторони.

При проектуванні організації особливе значення набуває аналіз ще однієї пари зв’язків — формальної і неформальної. Терміни “формальний” і “нефор­мальний” з’явилися в управлінській літературі після опису відомого “Хоттор- нського експерименту”.

Формальні зв’язки — це зв’язки координації, регульовані установленими або прийнятими в організації цілями, політикою і процедурами.

Вважається, що регулюючі правила установлені і прийняті, якщо на їхній основі:

•    члени організації можуть здійснювати взаємодію один з одним;

•    члени організації бажають робити те, що вони роблять;

•    ціль об’єднує людей.

На практиці формальні зв’язки є основою затверджених в організації по­садових інструкцій, особливо в частині опису характеру відносин між різнома­нітними посадами. Такими відношеннями, наприклад, є відношення між ди­ректором заводу і начальником цеху незалежно від того, хто займає ці посади. Формальні зв’язки цілком легалізує тільки перша з вищезгаданих умов, а дві інших умови — частково. Ці зв’язки носять заданий характер. Тому спроекто­вана організація являє собою “набір” формальних зв’язків або зв’язків між “неживими” осередками організації.

Неформальні зв’язки з’являються тоді, коли формальні зв’язки не викону­ють своєї ролі, або не слугують інтересам робітника або інтересам організації. В основі неформальних відносин лежать відносини не між установленими поса­дами, а між конкретними індивідами, тобто це не відносини між будь-яким ди­ректором і будь-яким начальником цеху, а відносини між конкретною люди­ною, що займає посаду директора, і конкретною людиною, що є начальником цеху. Неформальні зв’язки існують завжди, тому що практично неможливо втис­нути в посадову інструкцію всі нюанси реального життя, у всьому його багатстві і з усіма його протиріччями. Реальні люди, бажаючи робити речі дещо по-іншо­му, можуть будувати свої відносини не так, як це продиктовано інструкцією.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 110 111 112 113 114 115116 117 118 119 120  ... 445