Постійний комітет — це парламентно діюча група в самій організації, яка має конкретну мету. Найчастіше постійні комітети використовуються для надання організації консультацій з питань значної важливості.
Приклад: рада директорів, правління, ревізійна комісія, фінансова комісія, виконавчий комітет; на більш низьких рівнях (на підприємстві, в цеху) комісії можуть бути утворені для такої мети: зниження собівартості, удосконалення технології, рішення соціальних питань.
Коли краще використовувати комітети?
Тоді, коли вся чи більша частина факторів диктують вибір тільки цього інструменту управління.
Ситуації, коли управління з допомогою комітетів є більш ефективним:
1. Коли проблема вимагає великого досвіду в певній області, консультативної допомоги (вийти на новий ринок, організувати виробництво нової продукції, знайти джерела нових кредитів).
2.Коли рішення буде дуже непопулярним в організації, використання комітету може сприяти послабленню незадоволення по відношенню дій конкретних відповідальних осіб.
3. Коли колективно прийняте рішення піднімає дух організації (комітет може залучити підлеглих до прийняття рішення).
4.Коли потрібно скоординувати роботу різних підрозділів, комітет може стати форумом для того, щоб висловити думку, точку зору керівників підрозділів.
5.Коли небажано зосередити владу в руках однієї людини, комітет може розподілити повноваження між декількома особами.
Своїй сумнозвісній славі неефективного інструмента комітети “завдячують” їх неправильному використанню.
Характерні помилки використання комітетів
1.Відсутність чітко вказаних прав і обов’язків комітету, аргументів його утворення.
2. Неправильнене визначення чисельності комітету. Оптимальна чисельність від 5 — 10 осіб.
Якщо < 5 осіб, — недостатньо для того, щоб мати вигоду з різноманітних думок.
Якщо >10 осіб, обмежується участь кожного в обговоренні питання.
3. Втрата часу. Н.К.Паркінсон зауважив, що у комітетів є тенденція тратити більше часу на зрозумілі всім членам питання, ніж на ті, що мають складність. Це відбувається тому, що люди не хочуть демонструвати своє невігластво, виступаючи на незнайому тему, тому комітети деколи ведуть тривалі дебати на тривіальні теми, а рішення з важливих питань приймаються за декілька хвилин.
4. Повільне прийняття і виконання рішень. Ні одна група не в змозі діяти так швидко і рішуче, як компетентна особа.
5. Компроміс породжує посередність: яке б питання не обговорювалось у групі, голосування рідко буває одноголосним. Якщо розходження в думках дуже велике, то компромісне рішення, яке задовольняє всіх, буде характеризуватись найменшим коефіцієнтом згоди в групі.
6. Великі затрати. Якщо рішення приймається групою, затрати на її роботу набагато переважають затрати на прийняття рішень однією особою. Тому передача питання на розгляд кабінету, комітету вище керівництво повинна бути оцінена з позицій, в яку суму це обійдеться.
7. Єдність думки. Таке явище, як конформізм, може заважати комітету критично аналізувати всі альтернативні пропозиції. (Конформізм — пристосування індивіда до панівних думок, альтернатив, позицій, принципів).
Група може з легкістю проявити надмірний ентузіазм по відношенню до іншоого проекту і надмірну обережність по відношенню до ьіншо- го. Окремі особи можуть соромитись висловити вголос свої сумніви чи підтримку відносно непопулярного проекту, бо потрібно піти проти своїх колег.
Причини виникнення неформальних груп
Розвиток неформальних організацій і їх характеристика.
Формальна організація утворюється з волі керівника, вона стає також і соціальним середовищем, де люди взаємодіють не по розпорядженнях, припису керівника. Люди із різних груп спілкуються на зборах, за обідом, після роботи. Із соціальних взаємовідносин народжуються дружні групи, неформальні групи, які всі разом представляють неформальну організацію.
» следующая страница »
1 ... 122 123 124 125 126 127128 129 130 131 132 ... 245