Менеджмент

Постійний комітет — це парламентно діюча група в самій організації, яка має конкретну мету. Найчастіше постійні комітети використовують­ся для надання організації консультацій з питань значної важливості.

Приклад: рада директорів, правління, ревізійна комісія, фінансова комісія, виконавчий комітет; на більш низьких рівнях (на підприємстві, в цеху) комісії можуть бути утворені для такої мети: зниження собівар­тості, удосконалення технології, рішення соціальних питань.

Коли краще використовувати комітети?

Тоді, коли вся чи більша частина факторів диктують вибір тільки цього інструменту управління.

Ситуації, коли управління з допомогою комітетів є більш ефективним:

1. Коли проблема вимагає великого досвіду в певній області, кон­сультативної допомоги (вийти на новий ринок, організувати виробницт­во нової продукції, знайти джерела нових кредитів).

2.Коли рішення буде дуже непопулярним в організації, використан­ня комітету може сприяти послабленню незадоволення по відношенню дій конкретних відповідальних осіб.

3.     Коли колективно прийняте рішення піднімає дух організації (ком­ітет може залучити підлеглих до прийняття рішення).

4.Коли потрібно скоординувати роботу різних підрозділів, комітет може стати форумом для того, щоб висловити думку, точку зору керів­ників підрозділів.

5.Коли небажано зосередити владу в руках однієї людини, комітет може розподілити повноваження між декількома особами.

Своїй сумнозвісній славі неефек­тивного інструмента комітети “зав­дячують” їх неправильному вико­ристанню.

Характерні помилки використання комітетів

1.Відсутність чітко вказаних прав і обов’язків комітету, аргументів його утворення.

2. Неправильнене визначення чисельності комітету. Оптимальна чисельність від 5 — 10 осіб.

Якщо < 5 осіб, — недостатньо для того, щоб мати вигоду з різноман­ітних думок.

Якщо >10 осіб, обмежується участь кожного в обговоренні питання.

3. Втрата часу. Н.К.Паркінсон зауважив, що у комітетів є тенденція тратити більше часу на зрозумілі всім членам питання, ніж на ті, що ма­ють складність. Це відбувається тому, що люди не хочуть демонструвати своє невігластво, виступаючи на незнайому тему, тому комітети деколи ведуть тривалі дебати на тривіальні теми, а рішення з важливих питань приймаються за декілька хвилин.

4. Повільне прийняття і виконання рішень. Ні одна група не в змозі діяти так швидко і рішуче, як компетентна особа.

5. Компроміс породжує посередність: яке б питання не обговорюва­лось у групі, голосування рідко буває одноголосним. Якщо розходження в думках дуже велике, то компромісне рішення, яке задовольняє всіх, буде характеризуватись найменшим коефіцієнтом згоди в групі.

6. Великі затрати. Якщо рішення приймається групою, затрати на її роботу набагато переважають затрати на прийняття рішень однією осо­бою. Тому передача питання на розгляд кабінету, комітету вище керів­ництво повинна бути оцінена з позицій, в яку суму це обійдеться.

7. Єдність думки. Таке явище, як конформізм, може заважати ком­ітету критично аналізувати всі альтернативні пропозиції. (Конформізм — пристосування індивіда до панівних думок, альтернатив, позицій, прин­ципів).

Група може з легкістю проявити надмірний ентузіазм по відношен­ню до іншоого проекту і надмірну обережність по відношенню до ьіншо- го. Окремі особи можуть соромитись висловити вголос свої сумніви чи підтримку відносно непопулярного проекту, бо потрібно піти проти своїх колег.

Причини виникнення неформальних груп

Розвиток неформальних організацій і їх характеристика.

Формальна організація утворюється з волі керівника, вона стає та­кож і соціальним середовищем, де люди взаємодіють не по розпоряджен­нях, припису керівника. Люди із різних груп спілкуються на зборах, за обідом, після роботи. Із соціальних взаємовідносин народжуються дружні групи, неформальні групи, які всі разом представляють неформальну організацію.

 

« Содержание


 ...  127  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я